Христос зі Своїми учнями сидить на Оливній горі. Сонце зайшло за гори, і вечірні сутінки оповили небо. Усім добре видно дім, яскраво освітлений вогнями, як для святкової урочистості. Світло струменить із вікон та дверей, а на дворі стоїть гурт людей, які нетерпляче очікують появи весільної процесії. Зазвичай на Сході весільні урочистості відбуваються увечері. Жених виходить з дому, щоб зустріти свою наречену і привести до своєї оселі. При світлі світильників весільний гурт рухається від батьківського дому нареченої до місця проведення бенкету для запрошених гостей. У сцені, яку бачить Христос, люди очікують появи весільної процесії, аби приєднатися до неї.НУХ 291.1

Біля дому нареченої чекають і десять молодих дівчат, одягнених у біле. Кожна тримає засвічений каганець і невеличкий флакон для оливи. Усі з нетерпінням виглядають появи молодого. Але він затримується. Минають година за годиною, присутні втомилися і поснули. Опівночі почувся крик: “Ось молодий, виходьте йому назустріч!” Несподівано пробуджені сплячі схопилися на ноги. Вони бачать, як рухається процесія з яскравими світильниками та веселою музикою. Вони чують голоси нареченого і нареченої. Десять дівчат схопили свої каганці та приготували їх, поспішаючи вийти назустріч. Проте п'ять із них не подбали про те, щоб наповнити свої посудини оливою. Вони не сподівалися такої довгої затримки і не приготувалися до непередбачених обставин. У відчаї вони звертаються до своїх мудріших подруг: “Дайте нам вашої оливи, бо наші каганці гаснуть!” Однак ті щойно заправили свої каганці, випорожнивши посудини. Вони не мають оливи, щоби поділитися з іншими, тому відповідають: “Щоб часом не забракло і нам і вам, краще підіть до продавців та й купіть собі”.НУХ 291.2

Поки дівчата ходили купувати, процесія пішла далі, залишивши їх позаду. П'ять розумних дівчат із запаленими каганцями приєдналися до гурту та разом з весільним почтом увійшли в дім, і двері були замкнені. Коли ж нерозумні діви підійшли до бенкетної зали, вони одержали несподівану відмову. Господар свята проголосив: “Я вас не знаю!” Вони залишилися стояти ззовні на безлюдній вулиці у темряві ночі.НУХ 292.1

Сидячи на горі і дивлячись на гостей, котрі чекали молодого, Христос розповів Своїм учням історію про десять дів, аби на їхньому досвіді проілюструвати досвід церкви безпосередньо перед Його Другим приходом.НУХ 292.2

Два класи очікуючих представляють два класи людей, які заявляють, що чекають свого Господа. Вони названі дівами, оскільки сповідують чисту віру. Світильники зображають Слово Боже. Псалмист говорить: “Для моєї ноги Твоє слово — світильник, то світло для стежки моєї” (Псалми 118:105). Олива — символ Святого Духа. Так Дух представлений у пророцтві Захарії. “І вернувся той ангел, що говорив зо мною, — повідомляє пророк, — і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його. І сказав він до мене: ‘Що ти бачиш?’ А я відказав: ‘Бачу я, — ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лампад його на ньому, і по сім рурочок для лампад, що на верху його. І дві оливки на ньому, — одна з правиці чаші, а одна на лівиці її’. І говорив я й сказав до ангела, що говорив зі мною, кажучи: ‘Що це, мій пане?’… І відповів він, і сказав мені, говорячи: ‘Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот’… І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: ‘Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?’… І він сказав: ‘Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі’” (Зах.4:1—14).НУХ 292.3

З двох оливкових дерев золота олія стікала через золоті трубочки до чаші світильника, а звідти — до золотих лампад, що освітлювали святилище. Так від святих, які стоять у Божій присутності, Його Дух передається до людських знарядь — Божих слуг, посвячених на служіння Йому. Місія двох Помазанців — передавати Божому народові небесну благодать, котра може зробити Його Слово світильником для ноги та світлом для стежки. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот” (Зах.4:6).НУХ 293.1

У притчі усі десять дівчат вийшли зустрічати жениха. Усі мали світильники й посудини для олії. Якийсь час між ними не було видно жодної різниці. Подібне спостерігається і в Церкві, котра живе безпосередньо перед Другим приходом Христа. Усі знають Писання. Усі чули вістку про скорий Прихід Христа і впевнено чекають Його появи. Але як у притчі, так і тепер час чекання минає, віра випробовується, і коли пролунає крик: “Ось молодий, виходьте Йому назустріч”, — багато хто будуть неготові. У їхніх посудинах немає олії для світильників. Вони позбавлені Святого Духа.НУХ 293.2

Без Духа Божого знання Його Слова не принесе жодної користі. Одна лише теорія Істини без впливу Святого Духа не може оживити душу й освятити серце. Людина може бути знайома з повеліннями й обітницями Біблії, та якщо Дух Божий не закарбує Істину в серці, характер залишиться неперетвореним. Без освічення Духом люди неспроможні відрізнити Істину від омани і не встоять у лукавих спокусах сатани.НУХ 293.3

Клас, представлений нерозумними дівами, — це не лицеміри. Вони поважають і захищають Істину, їх вабить до тих, що вірять в істину, однак вони не підкорили себе дії Святого Духа. Вони не впали на Скелю — Ісуса Христа і не дозволили розбитися своїй старій природі. Цей клас людей представлений також слухачами з кам'янистим ґрунтом серця. Вони з готовністю приймають Слово, проте неспромоглися засвоїти його принципи. Його вплив на них непостійний. Дух працює над серцем людини згідно з її бажанням та за її згодою, створюючи в ній нову природу; але клас, представлений нерозумними дівами, задовольняється поверховою дією. Вони не знають Бога. Вони не вивчають Його характер, не спілкуються з Ним, а тому не знають, як довіряти Йому, як споглядати Його і як жити в Ньому. Їхнє служіння Богові перетворюється на форму. “І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають Твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою” (Єзек.33:31). Апостол Павло наводить особливу характеристику людей, які житимуть напередодні Другого приходу Христа. Він говорить: “В останні дні настануть тяжкі часи. Бо люди будуть самолюбні… що більше люблять розкоші, ніж Бога, які мають вигляд благочестя, але сили його відреклися” (2Тим.3:1—5).НУХ 293.4

Цей клас людей у тривожний час говорить: “Мир і безпека”. Вони заколисують свої серця, аби почуватися спокійно, не думаючи про небезпеку. Раптово пробуджені від летаргії, вони усвідомлюють свій нужденний стан і благають інших задовольнити їхню потребу; однак жодна людина не може заповнити духовну порожнечу іншої. Божа благодать була запропонована кожній душі. Прозвучала євангельська вістка: “Спраглий нехай прийде, і хто хоче, хай візьме воду життя даром” (Об'явл.22:17). Але ніхто не може передати свій характер іншому. Жодна людина не спроможна наділити іншу характером, який є плодом дії Духа. “А Ной, Даниїл та Йов були б серед неї [землі], — як живий Я! — говорить Господь Бог. — Ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу!” (Єзек.14:20).НУХ 294.1

Характер виявляється під час кризи. Коли опівночі прозвучав серйозний заклик: “Ось молодий, виходьте йому назустріч”, і сплячі діви пробудилися від сну, тоді стало очевидним, хто підготувався до важливої події. Для обох груп ця подія трапилася несподівано, але одна була приготовлена до неї, а друга, як виявилося, ні. Так і тепер раптове непередбачене лихо, обставини, які поставлять душу лицем до лиця зі смертю, виявлять, чи має вона реальну віру в Божі обітниці, чи зміцнюється благодаттю. Велика завершальна перевірка відбувається наприкінці часу випробування, коли буде надто пізно задовольнити потребу душі.НУХ 294.2

Десять дів чекають Жениха у вечірню пору історії Землі. Усі називають себе християнами. Усі одержали запрошення, названі по імені, мають світильник і стверджують, що виконують Боже служіння. Усі справляють враження, очікують Приходу Христа. Однак п'ятеро не готові. П'ятеро будуть вражені, збентежені, виявивши себе поза дверима бенкетної зали.НУХ 295.1

Останнього дня багато хто претендуватимуть на доступ у Царство Христа, говорячи: “Ми їли и пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах”. “Господи, Господи, чи не Твоїм Ім'ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім'ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім'ям численні чудеса чинили?” Але у відповідь вони почують: “Я не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене!” (Луки 13:26—27; Матв.7:22). У цьому житті вони не мали близького спілкування з Христом, тому не знають мови Неба; небесна радість для них чужа. “Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий” (1Кор.2:11).НУХ 295.2

Найсумнішими з усіх слів, які будь-коли чуло вухо смертних, будуть слова вироку: “Я не знаю вас”. Спільність Духа, котрою ви злегковажили, — вона єдина могла прилучити вас до радісного гурту на весільному бенкеті. Ви не можете взяти участь у цій сцені. Її світло світило б для сліпих очей, її мелодія звучала б для глухих вух. Її любов і радість не змогли б торкнутися жодної струни серця, скованого світськими пожаданнями. Ви не допущені до Неба через вашу власну непридатність для небесних стосунків.НУХ 295.3

Бути готовими зустрічати Господа не означає пробудитися, коли пролунає крик: “Ось молодий”, і тоді збирати свої порожні світильники, аби наповнити їх. Ми не можемо жити відокремлено від Христа тут і бути придатними для спілкування з Ним у Небесах.НУХ 295.4

У притчі мудрі діви взяли зі своїми каганцями і посудини з оливою. Їхнє світло ясно палало упродовж ночі чекання. Воно посилювало освітлення на честь молодого. Сяючи в темряві, воно допомагало освітлювати для жениха дорогу додому, до весільного бенкету.НУХ 296.1

Так і послідовники Христа повинні поширювати світло в темряві цього світу. Завдяки дії Святого Духа Боже Слово стає світлом, здійснюючи перетворення вжитті людини, котра приймає його. Насаджуючи в серцях принципи Слова, Святий Дух розвиває в людях Божественні якості. В Його послідовниках має сяяти світло Його слави — Його характер. Так вони повинні прославляти Бога, освітлюючи шлях до оселі Жениха, до міста Божого, до весільної вечері Агнця.НУХ 296.2

Прихід жениха відбувся опівночі — найтемнішої пори ночі. Так і Прихід Христа матиме місце в найтемніший період земної історії. Дні Ноя та Лота зображають стан світу саме напередодні Приходу Людського Сина. Писання, указуючи на ці прийдешні часи, проголошує, що сатана діятиме з усією силою, “з усякою оманою неправди” (2Сол.2:9—10). Його робота чітко виявляється у швидкому згущенні темряви, у намноженні хибних поглядів, єресей та омани останніх днів. Сатана не тільки веде за собою в'язнів світу цього, але його закваска неправди діє в церквах, які носять ім'я нашого Господа Ісуса Христа. Велике відступництво приведе до глибокої опівнічної темряви, непроникної для світла, як волосяниця. Для Божого народу це буде ніч випробування, плачу, переслідування за правду. Проте з цієї нічної темряви засяє Боже світло.НУХ 296.3

Господь наказує, щоб “із темряви засяяло світло” (2Кор.4:6). Коли “земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею”, “Дух Господній ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло” (Буття 1:2—3). Так само й у ніч духовної темряви Боже Слово накаже: “Хай станеться світло!” Бог говорить до Свого народу: “Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла!” (Ісаї 60:1).НУХ 296.4

І далі Писання говорить: “Бо темрява землю вкриває, а морок — народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється!” (Ісаї 60:2).НУХ 296.5

Землю огортає темрява спотвореного розуміння Бога. Люди втрачають знання про Його характер. Вони неправильно розуміють і тлумачать його. У наш час має проголошуватися вістка від Бога — вістка просвітницька за своїм впливом та спасенна за силою. Його характер повинен бути явлений людям. У темряву світу має пролитися світло Його слави, доброти, милосердя й істини.НУХ 297.1

Ця робота описана пророком Ісаєю: “На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! Ось прийде Господь Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із ним нагорода Його, а перед обличчям Його — відплата Його” (Ісаї 40:9—10). Ті, що чекають приходу Жениха, повинні говорити людям: “Ось Бог ваш!” Останні промені благодатного світла, остання вістка милості, яку потрібно нести світові, — це відкриття Його характеру любові. Діти Божі повинні виявляти Його славу. Своїм життям і характером вони мають відкривати, що Божа благодать зробила для них.НУХ 297.2

Світло Сонця Праведності повинно сяяти в добрих ділах — у словах істини і вчинках святості.НУХ 297.3

Христос, сяйво слави Отця, прийшов як світло для світу. Він прийшов, щоб явити людям Бога; про Нього написано, що Він був помазаний “Духом Святим і силою”. У назаретській синагозі Ісус сказав: “Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господнього помилування!” (Луки 4:18—19). Цю роботу Він доручив і Своїм учням. “Ви — світло для світу, — сказав Господь. — Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, що на небесах” (Матв.5:14, 16).НУХ 297.4

Цю роботу описує пророк Ісая: “Чи ж не це, — щоб вла- мати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків додому впровадити? Що як побачиш нагого, — щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!” (Ісаї 58:6—8).НУХ 297.5

Так серед ночі духовної темряви Церква має відображати сяйво Божої слави, підіймаючи пригноблених і потішаючи засмучених.НУХ 298.1

Усюди навколо нас чути зойки людського горя. Усюди є нужденні та страждаючі. Наш обов'язок — полегшувати і пом'якшувати життєві труднощі й нещастя людей.НУХ 298.2

Практична робота принесе набагато кращі результати, ніж саме проповідування. Ми повинні давати їжу голодним, одяг нагим, притулок бездомним. І ми покликані робити ще більше. Потреби душі може задовольнити тільки любов Христа. Якщо Христос перебуває в нас, наші серця будуть сповнені Божественним співчуттям. Відкриються запечатані джерела глибокої христоподібної любові.НУХ 298.3

Бог закликає нас не лише ділитися з нужденними, але й підбадьорювати людей нашим радісним виразом обличчя, сповненими надії словами, дружнім потиском руки. Коли Христос зціляв хворих, Він клав на них Свої руки. Так і нам слід мати тісні дружні контакти з людьми, котрим бажаємо допомогти.НУХ 298.4

Багатьох людей покинула надія. Поверніть їм сонячне світло. Багато хто втратили мужність. Скажіть їм підбадьорливі слова. Моліться за них. Є такі, що потребують хліба життя. Читайте їм Слово Боже. Багатьох мучить душевний біль, якого нездатні вгамувати жодний земний бальзам і зцілити — жодний лікар. Моліться за ці душі, приведіть їх до Ісуса. Розкажіть їм, що в Гілеаді є бальзам і там вони знайдуть Лікаря.НУХ 298.5

Світло — це благословення, універсальне благословення, яке дарує свої скарби світові — невдячному, грішному, розбещеному. Благословення несе і світло Сонця праведності. Уся земля, оповита темрявою гріха, смутку і страждання, має бути освічена пізнанням Божої любові. Жодний клас або ранг, жодна спільнота людей не повинні бути позбавлені світла, що сяє від небесного престолу.НУХ 298.6

Вістку надії й милості необхідно донести до кінців землі. Кожний бажаючий може з вірою шукати захисту в Бога та укласти мир з Ним, — нехай же укладе мир з Ним! Язичники більше не повинні перебувати під покровом опівнічного мороку. Яскраве проміння Сонця Праведності розжене темряву. Сили аду переможені.НУХ 298.7

Однак жодна людина не спроможна дати іншим те, чого сама не одержала. У Божій справі люди нічого не можуть створити самостійно. Ніхто не здатний власними зусиллями зробити себе носієм Божого світла. Небесні посланці переливали золоту оливу в золоті трубочки, щоб із золотої чаші вона потрапила до світильників святилища, які постійно випромінювали яскраве сяюче світло. Божа любов, котра постійно передається людині, — ось що робить людину здатною ділитися світлом з іншими. У серця всіх з'єднаних з Богом вірою щедро зливається золота олива любові, аби сяяти в добрих ділах, правдивому щирому служінні Богові.НУХ 299.1

У великому, безмірному дарі Святого Духа містяться усі небесні ресурси. Не через те багатства Божої благодаті не зливаються широким потоком на людей, що Бог начебто хоче обмежити їх. Якби всі бажали одержати ці багатства, кожний сповнився б Святого Духа.НУХ 299.2

Кожна душа має перевагу бути живим руслом, яким Бог передаватиме світові скарби Своєї благодаті, незбагненні багатства Христа. Христос нічого не бажає так палко, як мати таких працівників, котрі явили б світові Його Дух і характер. Світ нічого не потребує так сильно, як прояву любові Спасителя через людей. Усе небо чекає, щоб відкрилися канали, якими могла б зливатися свята олива, несучи радість і благословення людським серцям.НУХ 299.3

Христос зробив усе, щоб Його Церква, осяяна Світлом для світу, наділена славою Емануїла, могла відродитися. Його мета полягає в тому, аби кожний християнин був оточений духовною атмосферою світла й миру. Він бажає, щоб ми відкрили Його радість у своєму житті.НУХ 299.4

Ознакою перебування Духа в серці є прояв небесної любові. Через посвячених людей Божественна повнота буде зливатися і поширюватися на інших.НУХ 299.5

Сонце праведності несе “лікування в променях Його” (Мал.4:2). Так і від кожного справжньою учня будуть поширюватися життєдайний вплив, мужність, надія і справжнє зцілення.НУХ 299.6

Релігія Христа означає більше, ніж прощення гріха; вона означає видалення наших гріхів і заповнення утвореного вакууму благодаттю Святого Духа. Вона означає Божественне осяяння, радість у Господі. Вона означає серце, вільне від егоїзму та благословенне постійною присутністю Христа. Коли Христос царює в душі, вона стає чистою, вільною від гріха. Слава, повнота, завершеність євангельського плану здійснюються в житті людини. Прийняття Спасителя приносить світло досконалого миру, досконалої любові, досконалої впевненості. Краса й пахощі характеру Христа, явлені в житті, свідчать, що Бог справді послав Свого Сина у світ, аби Він став його Спасителем.НУХ 300.1

Христос не дає повеління Своїм послідовникам намагатися випромінювати світло. Він говорить: Нехай сяє ваше світло. Якщо ви прийняли Божу благодать, світло вже перебуває у вас. Усуньте всі перешкоди, і тоді відкриється слава Господня. Засяє яскраве світло, проникаючи через темряву та розганяючи її. Ви просто не зможете не сяяти в тому середовищі, де поширюється ваш вплив.НУХ 300.2

Відкриття Божої слави в людських істотах настільки наблизить Небо до людей, що внутрішня краса храму буде видима в кожній душі, де перебуває Спаситель. Людей полонитиме слава Христа, Котрий перебуває в людському серці. Тоді до великого Подателя повертатиметься слава потоком хвали й подяки від багатьох душ, навернених до Бога.НУХ 300.3

“Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла!” (Ісаї 60:1). Ця вістка дана для тих, хто виходить зустрічати Жениха. Христос іде з великою силою і славою. Він іде з власною славою та славою Отця. Він іде з усіма святими ангелами. Коли весь світ буде оповитий темрявою, у кожній домівці святих сяятиме світло. Над ними спалахнуть перші промені Його Другого приходу. Від Його величі променітиме яскраве світло, і Христа — Викупителя захоплено вітатимуть ті, що служили Йому. У той час як нечестиві будуть втікати від Його присутності, послідовники Христа радітимуть. Патріарх Йов, очима віри споглядаючи Другий прихід Христа, сказав: “Сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі” (Йов 19:27). Для Своїх вірних послідовників Христос був незмінним товаришем і близьким другом. Вони жили в тісному єднанні, у постійному спілкуванні з Богом. Над ними зійшла слава Господня. У них відобразилося світло пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа. І тепер вони тішаться в яскравих променях сяйва і слави Царя в Його величі. Вони підготовлені до спілкування на Небі, оскільки Небо перебувало в їхніх серцях.НУХ 300.4

З піднятими обличчями, у сяючому промінні Сонця праведності, радіючи, що наближається їхнє визволення, вони виходять назустріч Жениху, говорячи: “Це наш Бог, що на Нього ми мали надію, — і Він спас нас!” (Ісаї 25:9).НУХ 301.1

“І я почув наче голос величезної кількості людей, і наче шум великої води, і наче голос гучних громів, що вигукували: Алилуя, бо запанував наш Господь, Бог Вседержитель! Радіймо й веселімося, віддаймо славу Йому, бо прийшло весілля Агнця, і Його дружина приготувала себе!… І каже він мені: Напиши: блаженні покликані на весільну вечерю Агнця”. “Він є Господь господарів, і Цар царів; а ті, що з Ним, — покликані, вибрані та вірні” (Об'явл.19:6—9; 17:14)НУХ 301.2

Розділ 28. Нагорода благодаті