Розділ 3. Стан народу Божого

Брак місіонерського духу

Серед адвентистів, які дотримуються суботи спостерігається зовсім мало місіонерського духу. Якби служителі та народ достатньою мірою пробудилися, то не спочивали б з такою байдужістю, тоді як Бог ушанував їх, зробивши хоронителями Його Закону, закарбувавши його в їхньому розумі й написавши на їхніх серцях (Свідчення для Церкви, т. 3, с. [202]).ХС 44.1

Істинний місіонерський дух залишив церкви, котрі так високо підносять своє віровизнання. Їхні серця вже не палають любов'ю до душ і бажанням привести їх до кошари Христа. Ми потребуємо ревних працівників. Невже ніхто не відгукнеться на зойк, що лунає звідусіль: “Прийдіть, допоможіть нам”? (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [156]).ХС 44.2

Мені було показано, що ми як народ недосконалі. Наші діла не узгоджуються з нашою вірою. Наша віра свідчить, що ми живемо в час проголошення найсерйознішої та найважливішої вістки, будь-коли даної смертним. Однак, незважаючи на це, наші зусилля, наш запал, наш дух самопожертви не підлягають порівнянню з характером роботи. Нам потрібно прокинутися від смертельного сну і Христос дасть нам життя (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [114]).ХС 44.3

Моє серце болить, коли я думаю, як мало наші церкви розуміють свою серйозну відповідальність перед Богом. Не тільки служителі є воїнами, а й кожний чоловік і кожна жінка, прийняті до армії Христа. Чи бажають вони одержувати платню солдата, дивлячись На приклад життя Христа — життя самозречення та жертви? Яке самозречення переважно виявляють наші церкви? Вони можуть давати грошові пожертви, але не віддають себе (Бюлетень Генеральної Конференції 1893 р., c. [131]).ХС 45.1

Багато послідовників Христа за віровизнанням відчувають тягар за душі не більше, ніж світ. Пожадливість очей, життєва гордість, любов до хизування, любов до легкого життя розділяють так званих християн з Богом, а місіонерський дух насправді живе лише в небагатьох. Що можна зробити, щоб відкрити очі цим грішникам на Сіоні та примусити лицемірів тремтіти? (Бюлетень Генеральної Конференції 1893 р., c. [132]).ХС 45.2

Існує клас людей, котрих символізує Мероз. Місіонерський дух ніколи не володів їхніми душами. Заклики іноземних місій ніколи не спонукували їх до дії. Який звіт дадуть Богові ті, хто нічого не робить у Його справі, нічого, щоб придбати душі для Христа? Такі одержать засудження: “Злий і лінивий раб” (Історичні нариси, с. [290]).ХС 45.3

Аби проілюструвати ваше недбале ставлення до справи Божої, виконання котрої було вашим привілеєм, мені було вказано на такі слова: “‘Прокляніте Мероза”, каже Ангол Господній, “проклясти — прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!’” (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [247]).ХС 46.1