Небесні записи

Світ має потребу в місіонерах, посвячених вітчизняних місіонерах, і ніхто не буде вписаний у небесні книги як християнин, якщо не матиме місіонерського духу (Рев'ю енд Геральд, 23 серпня 1892 р.).ХС 119.1

Якщо члени церкви не візьмуться кожний особисто за цю роботу, то це буде свідченням того, що вони не мають живого зв'язку з Богом. Небесні записи свідчитимуть, що вони ліниві слуги (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [462, 463]).ХС 119.2

У кожному релігійному русі є люди, котрі, хоч і не можуть заперечити, що це справа Божа, все одно тримаються осторонь, відмовляючись надати будь-яку допомогу. Таким не завадило б пам'ятати про небесні записи — про ту книгу, в якій немає хиб і помилок і на підставі котрої вони будуть суджені. Там записана кожна знехтувана можливість послужити Богові, а також увічнене кожне діло віри й любові (Пророки і царі, c. [639]).ХС 119.3

Уранці 23 жовтня 1879 року близько другої години Дух Господній спочив на мені і я споглядала сцени грядущого суду... Десятки тисяч по десять тисяч зібралися перед великим престолом, на якому сиділа Особа величного вигляду. Перед Нею було багато книг, і на кожній з них золотими літерами, палаючими, як вогонь, було написано: “Небесна Книга записів”. Тоді одна з цих книг, що містить імена людей, котрі заявляють про свою віру в істину, була відкрита. Я відразу ж випустила з поля зору незчисленні мільйони людей біля престолу, і вся моя увага була прикута тільки до тих, які називали себе дітьми світла та істини...ХС 119.4

Була відкрита інша книга, де були записані гріхи тих, хто визнавав істину. Під загальним заголовком “Егоїзм” були записані всі інші гріхи... Певний клас людей був зареєстрований як ті, що даремно займають Землю. Коли проникливий погляд Судді зупинився на цих людях, їхні гріхи нехтування виразно постали перед ними. Блідими тремтячими вустами вони визнали, що зрадили виявлену до них святу довіру. Вони отримували застереження та привілеї, однак не прислухалися і не скористалися ними. Тепер ці люди змогли побачити, що занадто зловживали милістю Бога. Щоправда, їм не довелося робити такі визнання, як порочним і вкрай зіпсованим, однак, подібно до смоківниці, вони були прокляті, тому що не приносили плоду, бо не використали довірених їм талантів. Цей клас людей поставив понад усе своє “я”, працюючи тільки задля егоїстичних інтересів. Вони не багатіли для Бога та не реагували на Його вимоги до них. Називаючи себе слугами Христа, ці люди не приводили до Нього душ. Якби справа Божа залежала від їхньої праці, вона б зачахла, адже вони не тільки не віддавали кошти, позичені їм Богом, але й не віддавали самих себе ... Вони дозволили іншим виконувати роботу у винограднику Господньому та нести найважчу відповідальність, егоїстично прислуговуючи своїм земним інтересам...ХС 120.1

Суддя сказав: “Усі будуть виправдані згідно з їхньою вірою і суджені згідно з їхніми ділами”. Як виразно тоді стало видно їхню недбалість і мудре рішення Бога дати кожній людині роботу для розвитку Його справи та спасіння ближніх. Кожний мав показати живу віру у своїй сім'ї та серед сусідів, виявляючи доброту до бідних, співчуваючи страждальцям, беручи участь у місіонерській праці та допомагаючи справі Божій своїми коштами. Але подібно до Мероза прокляття Боже спочило на них за те, чого вони не зробили. Ці люди полюбили роботу, котра могла принести їм найбільший прибуток у цьому житті, і навпроти їхніх імен у книзі записів добрих діл було, на жаль, порожнє місце (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [384-386]).ХС 120.2