Заклик до пасивної церкви

Те, що тільки один працює нині там, де б мали бути сотні, є таємницею. Усесвіт вражений апатією, холодністю й байдужістю тих, які називають себе синами й доньками Божими. В істині міститься жива сила (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [42]).ХС 121.2

Ми ніколи не можемо бути спасенними в ледарстві та бездіяльності. Справді навернена людина не може жити даремним життям — таким, що не приносить користі. Ми не потрапимо до Неба, просто пливучи за течією. Туди не увійде жоден ледар... Хто відмовляється співпрацювати з Богом на Землі, не співпрацюватиме з Ним і на Небі. Було б небезпечно взяти таких на Небо (Наочні уроки Христа, c. [280]).ХС 122.1

Усе Небо з величезною зацікавленістю спостерігає за Церквою, аби бачити, що робить кожний її член, щоб просвітити тих, які перебувають у темряві (Рев'ю енд Геральд, 27 лютого 1894 р.).ХС 122.2

Ви повинні серйозно замислитися над тим, що маєте справу з великим Богом і повинні завжди пам'ятати, що Бог — не дитина, аби поводитися з Ним легковажно. Ви не можете долучатися до Його служіння тоді, коли забажаєте, і залишати його, коли вам заманеться (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [221]).ХС 122.3

Розумні небесні істоти чекають на співпрацю з людьми, але ми не помічаємо їхньої присутності (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [297]).ХС 122.4

Небесні ангели давно чекають на людей — членів церкви, щоб співпрацювати з ними у великій роботі, котра має бути виконана. Вони чекають на тебе (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [46, 47]).ХС 122.5

Багато-багато людей наближаються до дня Божого, нічого не роблячи, уникаючи відповідальності, внаслідок чого стають духовними карликами. Що стосується роботи Божої, то сторінки історії їхнього життя сумні, тому що позбавлені записів. Це дерева в саду Божому, що лише даремно займають землю, затіняючи своїми неродючими гілками ґрунт, на котрому могли б рости плодоносні дерева (Рев'ю енд Геральд, 22 травня 1888 р.).ХС 122.6

Існує небезпека для тих, які мало роблять або нічого не роблять для Христа. Благодать Божа не перебуватиме довго в душі того, хто, володіючи великими привілеями та можливостями, продовжує мовчати (Рев'ю енд Геральд, 22 серпня 1899 р.).ХС 123.1

Нині не час спати, не час вдаватися до непотрібних вибачень. Хто відважиться зараз спати, той втратить дорогоцінні можливості чинити добро. Нам дарований благословенний привілей збирати снопи великого жнива, і кожна спасенна душа буде ще однією зіркою у вінці Ісуса, нашого чудового Викупителя. Хто захоче скласти зброю в той час, як, продовжуючи битву трохи довше, він досягне нових перемог і здобуде нові трофеї для вічності? (Рев'ю енд Геральд, 25 жовтня 1881 р.).ХС 123.2

Небесні вісники виконують свою роботу, а що робимо ми? Брати та сестри, Бог закликає вас наздоганяти втрачений час. Наблизьтеся до Бога. Розбудіть дар, що є у вас. Нехай ті, котрі мали можливість ознайомитися з підставами нашої віри, використають тепер це знання з певною метою (Історичні нариси, с. [288]).ХС 123.3

Як ви можете промовляти слова Господньої молитви: “Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі” і сидіти спокійно у своїх домівках, не допомагаючи нести факел істини іншим? Як ви можете здіймати свої руки перед Богом і просити Його благословення для себе та своїх сімей, якщо так мало робите, щоб допомогти іншим? (Історичні нариси, с. [288]).ХС 123.4

Серед нас є люди, котрі, якщо знайдуть час, щоб замислитися, розцінять свою позицію бездіяльності як гріховне занедбання даних їм Богом талантів. Брати і сестри, ваш Викупитель і всі святі ангели засмучені з приводу закам'янілості вашого серця. Христос віддав Своє життя задля спасіння душ, і однак ви, що пізнали Його любов, докладаєте так мало зусиль, щоб передати благословення Його благодаті тим, за кого Він помер. Така байдужість і нехтування обов'язком викликають здивування в ангелів. На суді вам доведеться зустріти душі, котрими ви знехтували. Того великого дня ви засудите самих себе. Нехай Господь приведе вас зараз до покаяння. Нехай Він простить Свій народ за нехтування дорученою їм працею в Його винограднику (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [425, 426]).ХС 124.1

Що ми можемо сказати лінивому члену церкви, щоб допомогти йому усвідомити необхідність відкопати свій талант і віддати його торгівцям? У Царстві Небесному не знайдеться жодного нероби чи ледаря. Нехай Бог представить цю справу в усій її важливості перед церквами, які сплять! О, якби Сіон піднявся і зодягнувся у свій прекрасний одяг! О, якби він світився! (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [434]).ХС 124.2

Для тих, хто не знає істини, необхідно виконати таку роботу, яка була зроблена для вас, коли ви були в темряві. Вже надто пізно, щоб спати, надто пізно, щоб бути лінивими неробами. Господар доручив кожному роботу. Тож ідімо вперед, а не назад. Ми хочемо нового навернення щодня, щоб у наших серцях пульсувала любов Ісуса, щоб ми могли бути знаряддям для спасіння багатьох душ (Рев'ю енд Геральд, 10 червня 1880 р.).ХС 124.3

Господь Ісус вимагає, щоб кожна душа, котра претендує бути сином або донькою Бога, не тільки відступила від усякого беззаконня, а й була багатою на діла милосердя, самозречення та покори. Господь говорить про дію певного закону розуму та діл, застерігаючи нас стосовно нашої роботи: “Хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!” Ті, хто не використовує своїх можливостей, хто не застосовує даної їм Богом благодаті, стають дедалі менш схильними робити це і, поринувши врешті в летаргічний сон, втрачають те, чим колись володіли. Вони не забезпечують себе тим, що необхідно для майбутнього часу великої потреби, здобуваючи багатий досвід, зростаючи в пізнанні Божественних реалій, аби встояти, коли прийдуть випробування та спокуса. Коли приходять гоніння чи спокуси, такі втрачають мужність і віру; їхня основа руйнується, оскільки вони не вважали за потрібне мати надійну основу. Їхні душі не приліпилися до вічної Скелі (Рев'ю енд Геральд, 27 березня 1894 р.).ХС 125.1

Як жахливо буде дізнатися останнього великого дня, що ті, з ким ми мали дружні стосунки, розділені з нами навіки, бачити членів наших сімей, можливо, наших власних дітей неспасенними, знайти тих, хто відвідував наші домівки та їв за нашим столом, серед загиблих. Тоді ми запитаємо себе: чи стала релігія Христа огидною для них через мою дратівливість, мій нехристоподібний характер, відсутність самовладання?ХС 125.2

Світ необхідно попередити про скорий Прихід Господа. У нас залишилося обмаль часу для роботи. У вічність відійшли роки, котрі могли бути використані для пошуку перш за все Царства Божого та Його праведності та для поширення світла серед інших. Бог закликає нині Свій народ, який має велике світло та утверджений в істині, якому доручено виконати багато роботи, працювати для себе та інших так, як ніколи раніше. Використовуйте кожне вміння, вправляйтеся в кожній здібності, у кожному довіреному таланті, використовуйте усе дане вам Богом світло для добра інших. Намагайтеся бути не проповідниками, а служителями для Бога (Південний сторож, 20 червня 1905 р.).ХС 126.1