Небезпека від читання захопливих історій

Що повинні читати наші діти? Це серйозне запитання потребує такої ж серйозної відповіді. Я відчуваю тривогу, коли в родинах, де шанують суботу, бачу журнали й газети, у яких безперервно друкуються оповідання, що не справляють доброго впливу на дітей і молодь. Мені доводилося спостерігати за тими, хто прищеплював собі смак до художньої літератури. Вони мали перевагу слухати істину та знайомитися з основами нашої віри, але, досягнувши зрілого віку, так і не засвоїли справжньої побожності й практичного благочестя.CChUk 246.1

Читачі несерйозних, збудливих історій не здатні виконувати обов’язки практичного життя. Вони живуть у нереальному світі. Я спостерігала за дітьми, котрим дозволяли читати таку літературу. Де б вони не перебували — удома чи за його межами, — вони були неспокійними, замріяними, здатними підтримувати розмову лише тоді, коли вона торкалася банальних тем. Думки й бесіди релігійного характеру абсолютно чужі для них. Захоплення сенсаційними історіями спотворює смак, унаслідок чого розум неможливо задовольнити іншим, окрім цієї нездорової їжі. Я не можу знайти більш влучної назви для людей, котрі потурають такому читанню, як розумові алкоголіки. Зловживання читанням справляє на мозок таку саму дію, як нестриманість у їжі й питті — на тіло. (Поради батькам, учителям та учням. С. 132-135).CChUk 246.2

Декотрі віруючі до прийняття істини для теперішнього часу мали звичку читати романи. Приєднавшись до Церкви, вони докладають зусиль, щоб перемогти цю звичку. Пропонувати таким людям читання, подібне до того, яке вони відкинули, — усе одно що давати п’яниці алкогольний напій. Поступаючись перед спокусою, з якою вони постійно стикаються, такі люди швидко втрачають смак до серйозного читання. Їх не цікавить дослідження Біблії. Їхня моральна сила слабне, і гріх стає дедалі менш бридким. Прояви невірності частішають, посилюється огида до щоденних життєвих обов’язків. Спотворений розум готовий ухопитися за будьяке збудливе читання. Так відкривається шлях сатані, і він повністю опановує душу. (Свідчення для Церкви. Т. 7. С. 203).CChUk 246.3