Церкви, організовані пророками

Організація Церкви в Єрусалимі мала бути зразком для інших територій, де вісники істини навертали душі до єван-гельської віри. Люди, на котрих була покладена відпові-дальність дбати про Церкву, повинні були не панувати над Божим спадком, натомість як мудрі пастирі «пасти Боже стадо... і бути для стада за приклад” (1 Петра 5:2, 3). Диякони також мали бути мужами чесними, сповненими Святого Духа й мудрості. Цим людям належало згуртуватися на боці правди, відстоюючи її твердо й рішуче. Так вони могли сприяти об’єднанню всієї отари. (Дії апостолів. С. 91).CChUk 361.2

Важливим чинником у справі духовного зростання новонавернених було, на думку апостолів, підтримання відповідного порядку в громадах. У всіх місцях Лікаонії та Пісідії, де проживали віруючі, були організовані церкви. У кожній громаді призначали служителів, а для звершення діяльності, яка сприяла б духовному добробуту віруючих, створювали належну організацію та запроваджували порядок.CChUk 361.3

Це було зроблено відповідно до євангельського плану об’єднання в одному тілі всіх віруючих у Христа, і цього плану Павло старанно дотримувався у своєму служінні. У різних містах люди, котрі завдяки праці апостола прийняли Христа як свого Спасителя, об’єднувалися в церкви. Це відбувалося навіть тоді, коли віруючих було небагато. У такий спосіб християни навчалися допомагати одне одному, пам’ятаючи обітницю: «Бо де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:20). (Дії апостолів. С. 185, 186).CChUk 361.4