Більше хвали в молитві

«Все, що дихає, — хай Господа хвалить!» Чи розмірковував хтось із вас належним чином про те, скільки ми маємо причин бути вдячними Богові? Чи пам’ятаємо ми, що милосердя Господа нове кожного ранку й Він завжди вірний? Чи усвідомлюємо нашу залежність від Нього та чи висловлюємо Йому подяку за всі Його благодіяння? Навпаки, ми надто часто забуваємо, що «все добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла”.CChUk 435.2

Як часто люди, котрі насолоджуються здоров’ям, забу-вають про дивовижні милості, що зливаються на них день у день, з року в рік. Вони не віддають Богові належної хвали за всі Його благодіяння. Та коли приходить хвороба, тоді згадують про Бога. Сильне бажання одужати спонукує їх до ревної молитви, і це правильно. Бог — наше пристановище й у хворобі, і в здоров’ї. Проте багато хто не залишає Йому всі свої проблеми; власною тривогою за себе вони сприяють своїм слабкості і хворобі. Якби ці люди перестали нарікати й піднялися над депресією та зневірою, їхнє одужання було би більш певним. Їм слід із вдячністю пам’ятати про те, як довго вони насолоджувалися благословенням здоров’я, і, якщо цей дорогоцінний дар повернеться до них, вони не повинні забувати, що мають нові зобов’язання перед своїм Творцем. Коли десять прокажених зцілилися, тільки один повернувся до Ісуса й віддав Йому славу. Не будемо ж уподібнюватися до дев’ятьох невдячних, серця яких не були зворушені Божою милістю. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 315).CChUk 435.3

Звичка роздумувати про передбачувані лиха не мудра й не християнська. Роблячи так, ми втрачаємо можливість насолоджуватися благословеннями та розумно використо-вувати теперішні можливості. Господь вимагає, щоб ми виконували обов’язки сьогоднішнього дня, зносячи його випробування. Сьогодні повинні пильнувати, щоб не грішити ані словом, ані ділом. Сьогодні маємо прославляти й шанувати Бога. Сьогодні виявляючи живу віру, ми повинні перемагати ворога. Сьогодні нам слід шукати Бога, твердо вирішивши, що не заспокоїмося, доки Він не перебуватиме з нами. Нам необхідно пильнувати, працювати й молитися так, ніби це останній дарований нам день. Яким же ревним тоді було б наше життя! Як старанно ми б наслідували Ісуса в усіх наших словах і вчинках.CChUk 436.1