Передмова

Нагірна проповідь — небесне благословення для нашого світу, голос від престолу Божого. Вона дана людям, як закон і обов'язок, як небесне світло, надія і розрада в хвилини розпачу, радість і втіха у житті, сповненому мінливостей та злиднів. Тут найвидатніший Проповідник, наймудріший Учитель промовляє слова, які доручив Йому сказати Отець.НПЩЖ 6.1

Заповіді блаженства є привітанням Христа не лише до віруючих у Нього, а й до усієї людської сім'ї. Здається, що Він на мить забув, що перебуває не на небесах, а на землі, і звертається зі словами, прийнятими у вишньому світі. З Його вуст ллються благословення, як води з джерела життя, яке довгий час було запечатаним.НПЩЖ 6.2

Христос не залишає жодного сумніву щодо рис характеру, котрі Він завжди цінує і благословляє. Він відвертається від гордих синів цього світу і благословляє тих, котрих світ не визнає, але які приймають Його світло і Його життя: убогих духом, лагідних і покірних, засумованих і знехтуваних. Розкриваючи Свої обійми, Він з любов'ю кличе їх: “Прийдіть до Мене всі… Я вас заспокою”.НПЩЖ 6.3

Дивлячись на біди в цьому світі, Христос не жалкує, що створив людину. В серці людини Він бачить не лише гріх, і жалюгідність. У Своїй безмежній премудрості й любові Він бачить можливості людини досягти високого становища. Він знає, що люди зловживають милістю Божою й втратили гідність, дану їм Богом, і незважаючи на це, буде прославлений через їхнє викуплення.НПЩЖ 6.4

Слова, проголошені Христом на горі Блаженств, не втрачають своєї сили в усі часи. Кожний вислів є дорогоцінністю, запозиченою зі скарбниці істини. Принципи цієї проповіді дійсні для усіх віків і всіх верств людського суспільства. Наділений божественною силою, Христос висловлює віру та надію, благословляючи одних за одними, тих, котрі досягли праведності. Через віру в Бога кожний може досягти зазначеного Христом рівня, якщо житиме так, як жив Той, Хто є Джерелом Життя.НПЩЖ 6.5