“Всякий, хто гляне на жінку із пожадливістю, той уже вчинив перелюб із нею у серці своїм” (Матв.5:28)

Юдеї пишалися своєю моральністю і з жахом дивилися на чуттєву розбещеність язичників. Присутність римських урядовців, які перебували в Палестині згідно з імператорським наказом, постійно дратувала їх, бо разом з чужинцями в країну проникали язичницькі звичаї, розпуста, розбещеність. Римляни прогулювалися вулицями Капернаума зі своїми безпутними подругами, і тиху гладінь озера порушував гомін їх розваг. Юдеї сподівалися, що Ісус засудить розпусників, але як вони були вражені, почувши слова, що викривали зло в їхніх власних серцях!НПЩЖ 48.1

Ісус говорить, що в серці, де плекається і живиться гріховна думка, як би потаємно це не робилося, панує гріх. Душа все ще напоєна його гіркотою і перебуває у кайданах зла. Хто знаходить задоволення в аморальних видовищах, піддається гріховним думкам та “похоті очей”, той у явному гріхові з його ганьбою і розбитим серцем може побачити сутність зла, прихованого в глибині власної душі. Спокуса, яка постає на людину, не породжує новий гріх, лише виявляє зло, давно виплекане в серці. “Бо які думки у серці чоловіка, такий і він”, бо з серця “джерела життя” (Прип.23:7; 4:23).НПЩЖ 48.2