“Тож усе, чого ви бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть і ви їм” (Матв.7:12)

Запевняючи нас у любові Божій, Ісус говорить про необхідність любити одне одного. Таким чином, Він об'єднує ці поняття в один загальний принцип, який охоплює усі людські взаємовідносини.НПЩЖ 100.1

Юдеїв цікавило лише те, що вони можуть отримати для себе, і їх постійною турботою було забезпечити собі владу, шану і послуги, які, на їхню думку, належали їм по праву. Але Христос навчає нас, щоб ми не турбувалися про те, як би побільше одержати, але про те, як би побільше віддати. Ми зобов'язані іншим людям тим, що самі хотіли б отримати від них.НПЩЖ 100.2

Спілкуючись з іншими, поставте себе на їхнє місце. Зрозумійте їхні почуття, труднощі, розчарування, радощі й горе. Ототожніть себе з ними і чиніть їм те, чого б ви хотіли від них. Це є правило справедливості, відображення Закону, який вчить: “Люби ближнього твого, як самого себе” (Матв.22:39). У цьому полягає суть вчення пророків. Це є правило небес, і виконують його ті, хто є придатний жити у святому спілкуванні з Богом.НПЩЖ 100.3

“Золоте правило” лежить в основі правдивої ввічливості, і найповніше виконання його ми знаходимо в житті й характері Ісуса. Яке лагідне і чудове світло випромінював щодня наш Спаситель! Вже сама Його присутність була як солодкі пахощі! Той самий дух виявиться і в Його дітях; якщо в них живе Христос, вони будуть оточені божественною атмосферою любові. Їхній білий одяг непорочності поширюватиме навколо пахощі, як сад Господень. Їхні обличчя відображатимуть Його світло, що сяє на шляху втомленого мандрівника, який може спіткнутися.НПЩЖ 100.4

Кожний, хто прагне до ідеалу досконалого характеру, повинен виявити лагідність і милосердя Христа. Вплив благодаті пом'якшує серця, облагороджує й очищує почуття, надає їм особливого, небесного походження, шляхетності, пристойності. Але “золоте правило” має й глибше значення. Кожний, хто зробився доморядником всілякої Божої благодаті, покликаний дати темним, неосвіченим душам те, чого хотів би отримати від них сам, якби знаходився на їхньому місці.НПЩЖ 100.5

Апостол Павло писав: “Я боржник і гелленам і варварам, і мудрим і неукам” (Римл.1:14). Все те, що ви знаєте про любов Божу, що ви отримали від багатих дарів Його благодаті, ви повинні передати кожній, навіть найжалюгіднішій душі на землі, тому що ви у боргу перед нею.НПЩЖ 101.1

Це ж стосується і земних благ; володіючи більшим, ми стаємо боржниками тих, хто має менше. Якщо ми володіємо багатством або користуємося всіма вигодами життя, то нашим священним обов'язком є турбота про хворих, вдів і сиріт, так само, як ми б хотіли, щоб вони піклувалися про нас, якби ми опинилися на їхньому місці.НПЩЖ 101.2

“Золоте правило” вчить нас тієї ж істини, що і вся Нагірна проповідь: “Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам”. Те, що ми робимо іншому — добро чи зло, — неодмінно повернеться до нас благословенням або прокляттям. Ми одержуємо те, що даємо. Добрі діла також повертаються назад, у тому ж вигляді, а під час нужди — у чотирикратному розмірі, за ціною Царства Небесного. Крім того, Господь вже в цьому житті винагороджує за всі добрі вчинки великим злиттям Своєї любові. В цьому суть усіх небесних багатств і слави. Вчинене нами зло також повертається назад. Кожний, хто вважав, нібито має право засуджувати чи завдавати болю іншому, пройде тим же шляхом, котрим він провадив інших, і відчує те, що витерпіли вони, позбавлені його співчуття й любові. Так велить любов Божа. Господь допомагає нам зненавидіти жорстокість власного серця, відкрити його для Ісуса і дозволити Христові жити в ньому; тоді зло перетвориться на добро, а те, що здавалося прокляттям, стане благословенням.НПЩЖ 101.3

Де виконується “золоте правило”, там існує правдиве християнство; де його немає — там обман. Релігія, яка дозволяє зневажливо ставитися до душ, яких Христос цінує так дорого, що віддав за них Своє життя, релігія, що вчить нехтувати людськими потребами, стражданням і правами, є фальшивою релігією. Зневажаючи бідних, стражденних і грішників, ми зраджуємо Христа. Християнство користується таким незначним впливом у світі саме через те, що люди, називаючи себе іменем Христа, зрікаються Його своїм життям. Таким чином, зневажається Ім'я Господнє.НПЩЖ 101.4

Про апостольську Церкву, освячену славою воскреслого Спасителя, сказано: “Жоден із них не вважав щось з маєтку свого за своє… Жоден із них не терпів нестачі”. “Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була”. “І кожного дня перебували однодушно в храмі і, ламаючи хліб по домах, приймали їжу з радістю та в сердечній простоті; хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. І Господь щоденно додавав до Церкви тих, що спасалися” (Дії.4:32-34; 2:46-47).НПЩЖ 101.5

Ані на небі, ані на землі ми не знайдемо переконливішої істини, ніж та, яка виявляється у вчинках милосердя щодо тих, хто потребує нашого співчуття і допомоги. Це істина, втілена в Ісусі. Якщо ті, хто називають себе християнами, втілюватимуть в життя принципи “золотого правила”, то проголошення Євангелія в наші дні буде супроводжуватися такою ж силою, як за часів апостолів.НПЩЖ 102.1