Розділ 1. На схилі гори

Майже за півтори тисячі років до народження у Віфліємі Ісуса Христа, Ізраїль розташувався в чудовій долині Сихему; з двох гір по обидва боки долини лунали голоси священиків, які проголошували то благословення, то прокляття. “Благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого… і прокляття, якщо не будете слухатися” (П.Зак.11:27-28). Тому гору, з якої проголошувалися благословення, назвали горою Блаженств. Але не згори Гаризим були проголошені слова благословення для грішного та багатостраждального світу. Ізраїль не досягнув відкритого йому високого ідеалу. Не Ісус Навин повинен був вести Його народ до правдивого спокою віри. Гора Блаженства — не Гаризим, а той безіменний пагорб біля Генісаретського озера, з якого Ісус благословляв учнів і народ.НПЩЖ 7.1

Перенесемося подумки на це місце, уявимо, що ми сидимо на схилі гори разом з учнями, спробуємо перейнятися їхніми думками і почуттями. Якщо ми зрозуміємо, чим були слова Ісуса для слухачів, то помітимо в них нову силу і красу, і самі глибше засвоїмо їхній зміст.НПЩЖ 7.2

Коли Спаситель розпочав Своє служіння, уявлення про Месію і Його справу було таким спотвореним, що вони не могли прийняти Його. Дух правдивого благочестя був втрачений і витіснений людськими обрядами; пророцтва викладалися згідно з поглядами гордих і ненавернених сердець. Юдеї очікували майбутнього Месію не як Визволителя від гріхів, а як могутнього Володаря, Котрий підкорить усі народи “Левові з покоління Юди”. Даремно Йоан Хреститель із силою стародавніх пророків, яка зворушує серця, закликав їх до покаяння; даремно біля берегів Йордану вказував він на Агнця Божого, що бере на Себе гріхи світу. Бог намагався спрямувати їхні думки на пророцтво Ісаї про страждаючого Спасителя, але вони не слухали.НПЩЖ 7.3

Якщо б учителі та керівники Ізраїлю віддалися перетворюючій благодаті Ісуса, то Він зробив би їх Своїми посланцями серед людей. У Юдеї вперше було проголошено наближення Царства та пролунав заклик до покаяння. Вигнавши з Єрусалимського храму продавців і покупців, Ісус проголосив Себе Месією, Котрий прийшов очистити серця від скверни гріха і зробити Свій народ святим храмом Господнім. Однак юдейські начальники не бажали принизити себе, прийняти простого Вчителя з Назарету. Під час Свого другого відвідання Єрусалиму Його звинуватили перед синедріоном, і якби сановники не боялися народу, вони б убили Його. Після цього, залишивши Юдею, Христос розпочав Своє служіння у Галілеї.НПЩЖ 7.4

Він трудився тут кілька місяців перед тим, як виголосив Нагірну проповідь. Звістка про те, що “наблизилося Царство Небесне” (Матв.4:17), поширилася по всій країні, привертаючи до себе увагу всіх верств суспільства, водночас розпалюючи вогонь честолюбства. Слава нового Вчителя вийшла за межі Палестини і, незважаючи на вороже ставлення до Ісуса священиків, побутувала думка про те, що саме Він є очікуваним Визволителем. Величезні натовпи людей оточували Ісуса на кожному кроці, і загальне захоплення зростало.НПЩЖ 8.1

Для учнів, які перебували в особливо близьких стосунках з Христом, надійшов час тісніше згуртуватися для виконання Його справи. Ця величезна кількість людей не повинна була залишитися без опіки, як вівці без пастиря. Деякі учні вже на початку місіонерської діяльності Ісуса приєдналися до Нього, і майже всі дванадцятеро перебували в єдності, як члени сім'ї Ісуса. Однак і вони, збиті з пантелику вченням рабинів, поділяли думку більшості про відновлення земного царства. Вони не розуміли вчинків Ісуса. Їх дивувало і турбувало те, що Він аж ніяк не прагне зміцнити Свою справу, заручившись підтримкою священиків і рабинів, та не намагається використати Свій авторитет, аби стати царем.НПЩЖ 8.2

Ще багато роботи мало бути зроблено для учнів, перш ніж вони стануть гідними тієї високої довіри, котру виявив до них Христос після вознесіння. Однак на любов Христа вони відповідали взаємністю, і хоча їхні серця були повільними на віру, Ісус вбачав у них людей, яких міг навчити та приготувати для Своєї великої справи. І ось, коли вони провели з Ним достатньо часу, щоб віра у Його божественну місію могла зміцніти хоча б певною мірою, а народ також побачив безсумнівні докази Його божественної сили, — шлях до розуміння правдивої природи та принципів Його Царства був приготований.НПЩЖ 8.3

На горі поблизу Галілейського озера Ісус провів цілу ніч на самоті в молитві за Своїх вибраних. На світанку Він прикликав їх до Себе і, молячись, поклав руки на їхні голови, благословляючи та відокремлюючи їх на служіння Євангелія. Потім Христос вирушив з ними на берег озера, де вже від самого ранку починав збиратися величезний натовп.НПЩЖ 8.4

Крім звичної групи послідовників з міст Галілеї, тут були присутні багато мешканців Юдеї і навіть Єрусалиму й Переї, багато напівязичницьких жителів Десятимістя, а також з Ідумеї, розташованої південніше Юдеї, з Тира й Сидона, з фінікійських міст біля узбережжя Середземного моря. “…Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього”, щоб “послухати Його та вздоровитися із недугів своїх …бо від Нього виходила сила і всіх вздоровлювала” (Марк.3:8; Луки 6:17-19).НПЩЖ 9.1

Берегова смуга була дуже вузькою, і люди, навіть стоячи, не могли б почути Його, тому Ісус знову піднявся на гору. Тут, на її схилі, було справді зручне місце для такої великої кількості людей. Ісус сів на траву, а за Ним сіли учні та всі люди. Чекаючи чогось надзвичайного, учні оточили свого Вчителя. Усе, що відбулося вранці, ще більше запевнило їх у тому, що зараз їм буде сповіщено про те Царство, встановлення котрого вони чекали з таким нетерпінням. Натовп також був сповнений якогось очікування, а напружені обличчя свідчили про глибоку цікавість присутніх.НПЩЖ 9.2

Сидячи на зеленому схилі гори, люди хотіли почути слова Божественного Вчителя, і їхні серця були в полоні думок про майбутню славу. Тут були книжники і фарисеї, які з нетерпінням прагнули стати володарями над ненависними римлянами, отож багатство і пишнота світового царства належатимуть їм. Бідні землероби і рибалки сподівалися почути запевнення у тому, що їхні жалюгідні хатини перетворяться на багаті палаци, а на зміну їхній важкій праці, убогій їжі та страху перед злиднями прийдуть дні спокою і добробуту. Вони сподівалися, що замість грубого одягу, котрий вночі служив їм і покривалом, Христос дасть їм багатий, дорогий одяг їхніх завойовників.НПЩЖ 9.3

Серця присутніх були переповнені честолюбними надіями: незабаром Ізраїль як вибраний народ Господній буде вшанований усіма народами землі, а Єрусалим проголосять столицею світового царства.НПЩЖ 9.4