Жінки біля гробниці

Рано-вранці першого дня тижня, ще перед світанком, праведні жінки прийшли до гробниці, узявши зі собою запашні масті, щоб помазати Ісусове тіло. Вони побачили, що великий камінь був відкочений від входу до гробниці, а тіла Ісуса немає. Їхні серця охопив жах на думку про те, що їхні вороги забрали тіло. Раптом вони побачили двох ангелів у білих одежах, зі світлими сяючими обличчями. Ці небесні істоти розуміли, для чого прийшли жінки, і відразу ж сповістили їм, що Ісуса тут немає, Він воскрес, але вони можуть побачити місце, де лежав Господь. Вони звеліли їм піти й розповісти Його учням, що Він раніш за них прийде до Галилеї. Зі страхом і великою радістю жінки поспішили назад до засмучених учнів та розповіли їм про побачене й почуте.ІВ 201.1

Учні не могли повірити, що Христос воскрес, і швидко побігли до гробниці разом із жінками, котрі принесли цю звістку. Вони виявили, що Ісуса там немає, побачили Його лляний саван, але не могли повірити добрій новині про те, що Він воскрес із мертвих. Вони повернулися додому, дивуючись побаченому та новині, яку сповістили жінки.ІВ 201.2

Проте Марія затрималася біля гробниці, роздумуючи про побачене й жахаючись думки, що її могли обманути, їй здавалося, що на неї чекають нові випробування. Смуток знову огорнув її, і вона гірко заридала. Нахилившись, аби ще раз подивитися у гріб, вона побачила двох ангелів у білій одежі. Один сидів у головах, а другий у ногах, де лежало тіло Ісуса. Вони лагідно заговорили з нею, запитавши, чому вона плаче. Марія відповіла: “Бо взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його” (Івана 20:13).ІВ 201.3