Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents
Історія викуплення - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    Надто пізно! Надто пізно!

    Потім я бачила, як Ісус зняв із Себе священицький одяг і зодягнувся в Свої найбільш урочисті царські шати. На Його голові було багато вінців, один усередині іншого. В оточенні сонму ангелів Він залишає Небо. На мешканців Землі виливаються порази. Деякі з них ганять і проклинають Бога. Інші кидаються до Божого народу, благаючи, аби ті навчили їх, як їм уникнути Його судів. Але святі нічим не можуть зарадити їм. Остання сльоза за грішників уже пролита, остання палка молитва вже виголошена, останній тягар уже понесений, останнє застереження дане. Ніжний голос милості більше не запрошує їх. Коли святі і все Небо були зацікавлені в їхньому спасінні, самі вони не виявили до нього інтересу. Їм було запропоновано життя або смерть. Багато хто зажадав життя, однак не доклав жодних зусиль, щоб осягнути його. Вони не обрали життя, і тепер викупна кров уже не могла очистити грішника, співчутливий Спаситель уже не заступався за них, говорячи: “Пощади, пощади грішника ще трохи!” Усе Небо об'єдналося з Ісусом, коли пролунали страшні слова: “Звершилося!” План спасіння був завершений, проте мало хто прийняв його. А коли ніжний голос милості замовк, страх і жах охопили нечестивих. Вражаюче виразно вони почули слова: “Надто пізно! Надто пізно!”ІВ 352.4

    Ті, хто не цінував Слова Божого, метушилися, блукаючи від моря до моря, і з півночі до сходу, щоб знайти Слово Господнє. Ангел сказав: “Вони не знайдуть його! На Землі панує голод; не голод хліба і не спрага води, але спрага почути Господнього слова! Чого б тільки вони не дали, аби почути хоча б одне слово схвалення від Бога! Та ні, вони повинні терпіти голод і спрагу. День за днем вони нехтували спасінням, цінуючи земні багатство й задоволення вище за небесний скарб і нагороду. Вони відкинули Ісуса, виявили презирство до Його святих. Нечисті повинні залишитися нечистими назавжди”.ІВ 353.1

    Багато нечестивих впадали у лють, страждаючи від пораз. Це видовище страшної агонії. Батьки гірко докоряли своїм дітям, діти — батькам, брати — своїм сестрам, а сестри — братам. Усюди було чути голосіння: “Це ти перешкодив мені прийняти Істину, яка врятувала б мене від цієї жахливої години!” Люди, сповнені ненависті, повставали проти своїх священнослужителів і, докоряючи їм, говорили: “Ви не застерігали нас. Ви говорили, що весь світ має бути навернений, ви кричали: ‘Мир, мир’, щоб заспокоїти страх. Ви не говорили нам, що прийде ця година, а тих, які попереджали нас про це, ви називали фанатиками й лукавими людьми, котрі хочуть погубити нас”. Я бачила, що священнослужителі не уникнули гніву Божого. Їхнє страждання було вдесятеро більшим за страждання народу.ІВ 353.2

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents