У саду

Я бачила Ісуса в саду з Його учнями. З великою скорботою Він просив їх пильнувати й молитися, щоб не потрапити в спокусу. Він знав, що їхня віра буде випробувана, надії втрачені і їм потрібна буде вся сила, котру вони зможуть одержати, якщо пильнуватимуть та ревно молитимуться. Із сильними зойками і сльозами Ісус молився: “Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця, однак не Моя хай буде воля, але Твоя!” (Луки 22:42). Син Божий молився в муках. Великі краплі крові виступили на Його обличчі й падали на землю. Ангели ширяли навколо, спостерігаючи за цією сценою, проте тільки одному з них було дозволено прийти та зміцнити Сина Божого в Його боротьбі. На Небесах не було радості. Ангели, зняли свої вінці й арфи та з глибоким зацікавленням мовчки спостерігали за Ісусом. Вони бажали оточити Сина Божого, проте керівні ангели не дозволили їм це зробити, щоб вони, ставши свідками Його зради, не визволили б Його. Адже План був накреслений, і він мав бути виконаний.ІВ 180.1

Помолившись, Ісус прийшов до Своїх учнів, та вони спали. Тієї страшної години Він був позбавлений співчуття й молитов навіть Своїх учнів. Петро, котрий нещодавно був таким ревним, міцно спав. Ісус нагадав йому про його впевнену заяву і сказав: “То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?” (Матв. 26:40). Тричі Син Божий молився, відчуваючи страшні душевні муки.ІВ 180.2