Розділ 17. Мандрування Ізраїлю

За основу розділу взято Вихід 15:23—1827.

Діти Ізраїлю мандрували в пустині і впродовж трьох днів не могли знайти придатної для пиття води. Вони страждали від спраги. “І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити? І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!”ІВ 105.1

Діти Ізраїлю, здавалося, володіли злим серцем невір'я. Вони не бажали переносити труднощі в пустині. Коли на їхньому шляху зустрічалися перешкоди, вони вважали їх нездоланними. Вони втрачали довір'я до Бога і не бачили перед собою нічого, крім смерті. “І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...”ІВ 105.2

Насправді вони ще не відчули мук голоду. На той час у них була їжа, проте вони боялися за майбутнє. Вони не могли уявити, як такий численний Ізраїль зможе прогодуватися у своїй довготривалій подорожі крізь пустиню тією простою їжею, що в них була, тому у своєму невір'ї вже бачили своїх дітей голодними. Господь бажав, щоб їхня їжа вичерпалася і, зустрівшись із труднощами, вони звернули свої серця до Того, Хто досі допомагав їм, та вірили в Нього. Він був готовий вчасно подати їм допомогу. Якщо у своїй нужді вони кликатимуть до Нього, Він виявить їм знаки Своєї любові й постійної турботи.ІВ 106.1

Та вони, здавалося, не бажали завчасно довіряти Господу без видимих постійних доказів Його сили. Якби вони володіли правдивою вірою та непохитним довір'ям до Бога, то бадьоро зносили б незручності, перешкоди і навіть справжні страждання після того, як Господь таким чудесним чином визволив їх із рабства. Більше того, Господь обіцяв: якщо вони слухатимуться Його Заповідей, жодна хвороба не торкнеться їх, бо Він запевнив: “Я Господь, Лікар твій!”.ІВ 106.2

Маючи таку певну Божу обітницю, було злочинним невір'ям очікувати, що вони та їхні діти повмирають від голоду. Ізраїльтяни дуже постраждали в Єгипті від надмірної праці. Їхніх дітей позбавляли життя, й у відповідь на їхні сповнені муки молитви Бог милостиво визволив їх. Він обіцяв бути їхнім Богом, прийняти їх як народ і привести до великого доброго краю.ІВ 106.3

Однак вони були готові втратити мужність від будь-якого страждання, котре мали перенести на шляху до того краю. Вони багато чого перенесли в єгипетському рабстві, а тепер у служінні Богові не могли зносити страждань. Вони були схильні під час випробування вдаватися до похмурих сумнівів та впадати у відчай. Вони нарікали на відданого Божого слугу Мойсея, звинувачуючи його у всіх сво їх випробуваннях, та висловлювали негідне бажання залишитися краще в Єгипті, де мали змогу сидіти біля казанів з м'ясом та їсти хліба досхочу.ІВ 106.4