Урок для наших днів

Невір'я й нарікання дітей Ізраїлю — ілюстрація стану Божого народу наших днів. Багато хто, оглядаючись на них, дивується їхньому невір'ю та постійним наріканням після того, як Господь так багато зробив для них, даючи неодноразові докази Своєї любові й турботи. Вони вважають, що не виявили б такої невдячності. Однак декотрі з тих, що так думають, нарікають і скаржаться з приводу речей, які мають менш суттєве значення. Вони не знають самих себе. Бог часто випробовує їх, перевіряє їхню віру в малому, а вони витримують такі випробування не краще за стародавній Ізраїль.ІВ 107.1

Щоденні потреби багатьох людей задовільнені, проте вони не довіряють Господу своє майбутнє. Вони виявляють невір'я, впадають у відчай і смуток на думку про можливу майбутню потребу. Декотрі постійно тривожаться про те, аби не зазнати нужди і щоб їхні діти не страждали. Коли з'являються труднощі або вони опиняються в скрутному становищі — коли їхня віра та любов до Бога випробовуються, — вони ухиляються від випробування і нарікають на процес, обраний Богом для їхнього очищення. Тоді виявляється, що їхня любов не є чистою і досконалою, щоб усе переносити.ІВ 107.2

Віра народу Небесного Бога повинна бути сильною, дійовою, стійкою — підставою сподіваного. Тоді вони зможуть сказати: “Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!”, бо Він повівся зі мною щедро.ІВ 107.3

Декотрі вважають самозречення справжнім стражданням. Вони потурають своєму зіпсутому апетитові. Обмеження нездорового апетиту може примусити багатьох навіть із тих, котрі називають себе християнами, повернути назад, ніби вживання простої їжі може призвести до голоду. Подібно до дітей Ізраїлю вони віддадуть перевагу рабству, хворому тілу і навіть смерті, аби тільки не втратити казанів із м'ясом. Хліб і вода — це все, що обіцяно останкові в час горя.ІВ 107.4