Розділ 29. Розп'яття Христа

Христа, дорогого Сина Божого, вивели, віддавши народові на розп'яття. Учні й місцеві віруючі приєдналися до юрби, яка йшла за Ісусом на Голгофу. Там була також матір Ісуса, котру підтримував Іван, улюблений учень. Її серце краяв невимовний біль, однак вона, як і учні, сподівалася, що цій болісній сцені прийде кінець, що Ісус виявить Свою силу й постане перед Своїми ворогами як Син Божий. Однак її материнське серце знову завмирало від болю, коли вона пригадувала слова, якими Він стисло змальовував події, що відбувалися того дня.ІВ 188.1

Як тільки Ісус вийшов з воріт Пилатового дому, на Його поранені закривавлені плечі поклали хреста, приготовленого і принесеного для Варавви. Хрести були покладені і на товаришів Варавви, котрі мали померти разом з Ісусом. Спаситель проніс Свого тягаря лише на невелику відстань, упавши на землю непритомним через втрату крові, надмірне виснаження та біль.ІВ 188.2

Коли Ісус прийшов до свідомості, на Його плечі знову поклали хреста, примушуючи йти. Хитаючись під важкою ношею, Він зробив кілька кроків, а потім упав як мертвий на землю. Спочатку вирішили, що Він помер, але через деякий час Він знову прийшов до пам'яті. Священики й начальники не мали жодного співчуття до своєї страждаючої жертви, проте зрозуміли, що Він не зможе нести далі знаряддя тортур. Поки вони міркували, що їм робити, Симон з Киринеї, котрий ішов їм назустріч, наблизився до натовпу. Юрба, підбурювана священиками, схопила його, примусивши нести хреста Христового. Сини Симона були учнями Ісуса, але сам він ніколи не був зв'язаний з Ним.ІВ 188.3

Величезний натовп прямував за Спасителем на Голгофу; багато хто глузував і насміхався, але деякі ридали й розповідали про Його заслуги. Ті, кого Він зцілив від різних немочей, кого воскресив із мертвих, ревно свідчили про Його чудодійні вчинки, вимагаючи, аби їм сказали, що саме зробив Ісус, що з Ним поводилися як із лиходієм. Лише кілька днів тому Його вітали радісними вигуками “Осанна”, вимахуючи пальмовим віттям, коли Він урочисто в'їжджав до Єрусалима. Багато з тих, які тоді гучно виславляли Його, бо так робили всі, тепер несамовито кричали: “Розіпни Його! Розіпни Його!”ІВ 189.1