Тварини входять до ковчега

Ангели були послані зібрати з лісів і полів звірів, яких створив Бог. Ангели йшли попереду, а звірі — слідом, пара за парою, самець і самиця, а чистих тварин — по сім пар. Усі ці тварини, від найлютіших до найлагідніших і найсумирніших, мирно й урочисто входили до ковчега. Здавалося, що небо вкрила хмара різноманітних птахів. Вони підлітали до ковчега також парами, самець і самиця, а чисті птахи — по сім пар. Світ із подивом спостерігав за цим явищем. Декотрі дивилися на це зі страхом, проте під впливом бунтарського духу їхні серця так закам'яніли, що цей найяскравіший вияв Божої сили справив на них лише миттєве враження. Упродовж семи днів ці тварини входили до ковчега, і Ной розміщав їх усередині в приготованих для них місцях.ІВ 51.1

А приречений людський рід, споглядаючи сонце, яке світило у всій своїй славі, та землю, зодягнуту в майже Едемську красу, заспокоював свій пробуджений страх бурхливими веселощами. Своїми вчинками насильства вони, здавалося, самі стягали на себе Божий гнів, який вже готовий був відвідати їх.ІВ 51.2

Тепер усе було готове, аби зачинити двері ковчега, чого не міг зробити Ной ізсередини. Натовп глузіїв бачить ангела, який сходить з Неба, зодягнутий в яскраве, неначе блискавка, світло. Він зачиняє масивні зовнішні двері, після чого знову підіймається на Небо.ІВ 51.3

Перед тим як дощ почав падати на землю, родина Ноя знаходилася в ковчезі сім днів. У цей час вони готувалися до свого довгого перебування там, коли води потопу прийдуть на землю. А для невіруючого натовпу ці дні були днями богохульних розваг. Оскільки пророцтво Ноя не виконалося відразу після того, як він увійшов до ковчега, вони подумали, що він був ошуканий і що світ неможливо знищити потопом. Досі на Землі не було дощу. Від води підіймався туман; за повелінням Божим він опускався вночі як роса, зволожуючи рослинність та сприяючи її цвітінню.ІВ 51.4

Незважаючи на цей урочистий прояв Божої сили, свідками якої стали люди, — надприродного явища, коли звірі залишили ліси й поля та увійшли до ковчега, а потім ангел Божий, зодягнутий у яскраве світло, грізний у своїй величі, зійшов з Неба й зачинив двері, — вони зробили запеклими свої серця та продовжували брати участь у розвагах, насміхаючись над цим видатним проявом Божественної сили.ІВ 52.1