11 серпня. Життя в істині

“Благодать Божа була на Ній [дитині]” (Луки 2:40).ВУС 238.1

Ще будучи дитиною, Ісус бачив, що люди живуть не так, як наказує Біблія. Він вивчав Писання й дотримувався простих звичок і шляхів, яких навчає Боже Слово, і коли люди звинувачували Його в тому, що Він занадто скромний і простий, Він вказував їм на Боже Слово. Його брати говорили Йому, що Він вважає Себе набагато кращим за них, і докоряли в тому, що Він ставить Себе вище за священиків і начальників народу. Ісус знав: якщо Він буде слухняний Божому Слову, Йому не знайти миру та спокою в сімейному колі.ВУС 238.2

Зростаючи в пізнанні, Він розумів, що в середовищі Його народу масово посилюються помилкові ідеї і що на Землі стає дедалі менше простоти, істини та справжнього благочестя, тому що люди навчають заповідей людських, а не повелінь Божих. Він бачив, що люди звершують обряди та церемонії в поклонінні Богові, але проходять повз священних істин, які наповнюють їхнє служіння змістом. Він знав, що їхнє позбавлене віри служіння не може принести їм користі, а також миру та спокою. Вони не могли знати, що означає мати свободу духу, якщо вони не служили Богові в істині.ВУС 238.3

Ісус не завжди мовчки споглядав ці даремні служіння. Він іноді говорив людям, що вони роблять неправильно. Оскільки Він відразу бачив, де помилкова думка, а де істина, Його брати сильно обурювалися на Нього, говорячи, що все, чого вчить священик, має вважатися священним, як наче це було повеління Боже. Але Ісус Своїм прикладом і вустами вчив, що люди повинні поклонятися Богові так, як вимагає Він, а не слідувати обрядам, яких навчають земні вчителі...ВУС 238.4

Священики та фарисеї теж були незадоволені тим, що ця Дитина не приймає їхніх людських вигадок, постанов та переказів. Вони вважали, що Він виявляє велику неповагу до їхньої релігії та до рабинів, які проводять ці служіння. А Він говорив їм, що буде зауважувати кожне слово, яке виходить з уст Божих і що вони повинні показати Йому на основі Біблії, у чому Він помиляється. Він указував їм на те, що вони ставлять слово людське вище за Слово Боже та змушують людей виявляти неповагу до Бога через послух цим людським заповідям (Наставник молоді, 5 грудня 1895 р.).ВУС 238.5