20 березня. Незліченні Божі щедроти

“Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води” (Івана 4:10).ВУС 92.1

Усюди ми бачимо Божі дари, і всі Його дари отримуємо завдяки заслугам Ісуса, Якого Він віддав світові. Апостол Павло не може стримати подячного вигуку, кажучи: “Подяка Богові за Його невимовний дарі” А з Христом Бог дав нам і все інше. Розпуклий бутон, пахучі квіти у своїй різноманітності і привабливості, чарівність наших почуттів — ось справа рук Великого Художника, відображення Його любові до нас... Господь великою мірою подбав про те, щоб зробити нам приємність і задоволення, але при цьому Він доклав значно більших зусиль, аби забезпечити нас тим даром, який допоможе нам удосконалити свій християнський характер за подобою Христа.ВУС 92.2

З допомогою польових квітів Бог бажає привернути нашу увагу до краси христоподібного характеру... Бог любить прекрасне. Він хоче, щоб ми споглядали прекрасні квіти долини і засвоїли урок довіри до Нього. Вони мають бути нашими вчителями... Господь дбає про польові квіти, одягає їх у прекрасні шати, але при цьому дає зрозуміти, що людство цінує значно вище, ніж квіти, про які Він так дбає...ВУС 92.3

Припустимо, що наш доброчинний Отець утомився від нашої невдячності і вирішив на кілька тижнів утримати Свої незліченні щедроти. Припустимо, Він не захотів дивитися, як люди своєкорисливо користуються Його скарбами, не віддаючи Йому ані хвали, ані подяки за Його незаслужену милість, і вирішив заборонити сонцю сяяти, росі — опускатися на траву, землі — вирощувати зелень. Яку сенсацію це викликало б! Яке сум'яття зчинилося б у світі! Який піднявся б крик про те, що нам поставити на стіл і в що вдягнути наші тіла!..ВУС 92.4

Бог забезпечив нас не тільки земними благами. Він подбав про наше вічне благополуччя; “бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне”... О якби ми тільки знали Божий дар, якби тільки високо цінували те, що цей дар Божий означає для нас, тоді ревно, з непохитною наполегливістю прагнули б володіти ним (Ознаки часу, 19 червня 1893 р.).ВУС 92.5