21 серпня. Рясні свідчення на користь віри

“Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус” (Івана 5:15).ВУС 248.1

Коли зцілений пішов своєю дорогою швидкими, пружними кроками, відчуваючи, що його тіло налилося силою оновленого здоров'я, і випромінюючи всією зовнішністю надію й радість, його зустріли фарисеї та з виглядом великої святості сказали йому, що носити свою постіль у суботній день протизаконно. Вони не зраділи визволенню колишнього бранця, не дякували Богові за те, що серед них є Той, Хто може зцілювати будь-які хвороби. Їхніми традиціями знехтували, і це закрило їм очі на всі свідчення Божественної сили.ВУС 248.2

Нетерплячі, схильні хизуватися власною праведністю, вони не бажали визнавати, що можуть помилятися щодо справжнього призначення суботи. Замість того щоб визнати свою неправоту, вони вирішили засудити Христа. Ми й сьогодні зустрічаємо людей того самого духу, засліплених хибними поглядами, але при цьому впевнених, що вони мають рацію, а всі, хто думає інакше, помиляються.ВУС 248.3

Чоловік, з яким сталося це чудо, не став сперечатися з обвинувачами. Він просто відповів: “Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!”...ВУС 248.4

Коли юдеї довідалися, що це чудо зцілення зробив Ісус із Назарета, вони стали відкрито шукати, аби вбити Його за те, що Він робив такі справи в суботу. Ці гордовиті формалісти так пильнували свої традиції, що заради них були готові порушити Божий Закон!ВУС 248.5

На їхні обвинувачення Ісус спокійно відповідав: “Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я”. Ця відповідь слугувала черговим приводом до Його обвинувачення. Їхні серця горіли жагою вбивства, і вони чекали тільки відповідного моменту, щоб позбавити Його життя. Але Ісус твердо дотримувався істини. “Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить”...ВУС 248.6

Бог діє через тих, кого хоче, і так, як вважає за потрібне, але завжди знаходяться ті, хто виконує роль осудливих фарисеїв...ВУС 248.7

Бог бажає, щоб усі повірили, але не тому, що немає приводу для сумнівів, а через рясні свідчення на користь віри (Ознаки часу, 8 червня 1882 р.).ВУС 248.8