13 липня. Тихий голос

Сьогодні, коли почуєте Його голос, не робіть закам'янілими ваші серця (Євр. 3:7, 8).ДББ 238.2

Совість — це голос Бога, який пробивається крізь бурю людських пристрастей. Коли голос відкидається, Дух Божий засмучується (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 120).ДББ 238.3

Люди мають можливість заглушити в собі голос Духа Божого — право вибору залишене за ними. Їм надана свобода дій. Люди можуть проявити послух завдяки імені нашого Спасителя і Його благодаті, а можуть виявити непослух, усвідомлюючи наслідки цього (Служителі Євангелія. С. 174).ДББ 238.4

Господь вимагає коритися голосу обов'язку, коли навколо нас лунають зовсім інші голоси, які закликають нас іти в протилежному напрямку. Ми повинні серйозно й уважно прислухатися, щоб розпізнати голос, який виходить від Бога. Ми повинні чинити опір своїм природним нахилам і перемагати їх, і, не вступаючи в переговори з гріхом і не шукаючи компромісів, коритися голосу совісті, щоб він не замовк і ми не опинилися у владі своєї волі і емоційних поривів. Слово Боже приходить до всіх, хто не чинить опір Його Духу і приймає тверде рішення слухати і коритися. Цей голос чути в застереженнях, порадах і викриттях. Ця вістка світла, яку Господь направляє Своєму народові. Якщо ми чекатимемо на гучніші заклики або кращі можливості, світло може бути відібране від нас, і ми залишимося в темряві…ДББ 238.5

Благання Духа, відкинуті сьогодні тому, що природні нахили і спрага насолод тягнуть людину в протилежний бік, завтра можуть бути безсилі переконати її або навіть справити враження на її свідомість. Єдиний спосіб зростати в благодаті й пізнанні істини — охоче, своєчасно і з відкритим серцем використовувати справжні можливості. Нам завжди слід пам'ятати, що кожен з нас стоїть перед Господом Саваотом. Жодним словом, жодним учинком або навіть думкою ми не повинні ображати око Предвічного. Тоді у нас не буде страху перед людиною або земною владою, тому що Владика всього Всесвіту, Який тримає в своїх руках долю кожного з нас не тільки в цьому тимчасовому житті, але і в світі вічності, зауважує весь наш труд. Якби ми усвідомлювали, що на всякому місці ми є рабами Всевишнього, то були б обачнішими. Тоді все наше життя мало б для нас таке значення і святість, яких земні почесті не можуть дати.ДББ 239.1

Помисли сердечні, слова наших уст і кожен наш учинок зроблять наш характер більш гідним, якщо ми будемо постійно усвідомлювати присутність Бога. Нехай у серці нашому звучать слова: “Тут перебуває Бог”. Тоді життя стане чистим, характер незаплямованим, а душа буде весь час підноситися до Господа (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 69, 70).ДББ 239.2