Господь Ісус Христос споконвіку був одне з Отцем. Він був “образом Божим” (Филп. 2:6), образом Його величі й сили, “сяйвом слави” (Євр. 1:3). Ісус, власне, для того і прийшов у наш світ, щоб явити цю славу. Син Божий прийшов на Землю, оповиту темрявою гріха, щоб відкрити світло Божої любові, щоб бути “Богом з нами”…ДББ 50.1

Наш невеликий світ є навчальним посібником для Всесвіту. Чудовий Божий задум благодаті, таємниця викупної любові — ось тема, яку бажають збагнути ангели (див. 1 Петра 1:12) і котру вони досліджуватимуть протягом нескінченних віків. Як викуплені, так і безгрішні істоти знаходитимуть у хресті Христовому тему для дослідження та оспівування. Вони побачать, що слава, яку випромінює обличчя Ісуса, — це слава жертовної любові. У світлі Голгофи всі зрозуміють, що закон жертовної любові є законом життя для Землі й Неба, що любов, яка “не шукає свого” (1 Кор. 13:5), бере свій початок у серці Бога…ДББ 50.2

Ісус міг би залишатися біля Отця у Своїй небесній славі, приймаючи пошану від ангелів. Однак Він вирішив віддати Свій скіпетр у руки Отця та зійти з престолу Всесвіту, щоб принести світло тим, які поринули в темряву, і дати життя тим, хто гине…ДББ 50.3

Про цей величний задум було провіщено в образах і символах. Палаючий кущ, у якому Христос з'явився Мойсеєві, виявив присутність Бога… Багатомилостивий Господь сховав Свою славу в найскромнішому образі, щоб Мойсей міг дивитися на нього й жити. У такий спосіб, перебуваючи в стовпі хмарному вдень та стовпі вогняному вночі, Бог спілкувався з Ізраїлем, відкриваючи людям Свою волю й наділяючи їх Своєю благодаттю. Божа слава була применшена, а Його велич прихована, щоб слабкий зір смертних людей міг споглядати її. Так і Христос мав прийти в нашому приниженому тілі (Филп. 3:21), постати в “подобі людини”… Його слава була затінена, велич і могутність були приховані, щоб Він міг наблизитися до засмучених, спокушуваних людей (Бажання віків, c. [19-23]).ДББ 50.4

5 лютого. Наш небесний Правитель

7 лютого. Царство під загрозою