12 квітня. Об'єднати церкву

Не піддавайтеся різним чужим вченням. Бо добре підкріпляти серця благодаттю (Євр. 13:9).ДББ 127.2

Господь у Своїй мудрості передбачив, щоб через тісні взаємини, які повинні підтримувати всі віруючі, християнин об'єднувався із християнином, а церква — із церквою. Так людські інституції зможуть співпрацювати з Божественним. Усі сили будуть підкорені Святому Духові, а всі віруючі згуртуються, докладаючи організованих, цілеспрямованих зусиль, щоб сповіщати світові радісну новину про Божу благодать (Дії апостолів, c. [164]).ДББ 127.3

Бог спілкується з людьми особисто, доручаючи кожній людині її роботу. Усі повинні бути навчені Богом. Через благодать Христа, підтримуючи живий зв'язок з Отцем і Сином, кожній душі необхідно прагнути до праведності…ДББ 127.4

Правда, що Бог керує окремими особистостями, але справедливо й те, що Він веде Свій народ, а не поодиноких людей тут і там, коли один з них вірить в одне, а інший — в інше. Ангели Божі виконують доручену їм роботу. Третій ангел веде й очищає людей, і вони повинні рухатися разом з ним…ДББ 127.5

Деякі брати висловлюють думку, що в міру наближення до кінця часу кожна Божа дитина діятиме незалежно від будь-якої релігійної організації. Однак Господь показав мені, що в цій роботі немає такого поняття, як незалежність кожної людини. Усі зорі на небі підпадають під дію законів. Вони впливають одна на одну з волі Божої, підкоряючись одному законові, що керує їхніми діями. Щоб Господня робота звершувалася успішно і стабільно, Його народу треба згуртуватися (Свідчення для проповідників. С. 488, 489).ДББ 128.1

Кожному членові Церкви необхідно відчувати на собі священні зобов'язання суворо оберігати інтереси Божої справи… Ісус усім відкрив шлях, ідучи яким можна знайти мудрість, благодать і силу. Він — наш приклад у всьому, і ніщо не повинно відволікати людину від головної мети життя — мати в душі Христа, Який пом'якшує й упокорює серце. Якщо так і відбувається насправді, то кожен член Церкви, кожен, хто сповідує істину, уподібниться до Христа за характером, словами та вчинками (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 278).ДББ 128.2