22 вересня. Необхідна для життєвого шляху

Відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса (Євр. 12:1, 2).ДББ 325.1

У Посланні до євреїв апостол указує на ту цілеспрямованість, якою має вирізнятися змагання християнина за вічне життя… Заздрість, лють, злі думки, лихослів'я, зажерливість — це тягар, котрий християнин повинен відкинути, якщо бажає мати успіх у перегонах, нагородою яких є безсмертя. Він повинен будь що звільнитися від кожної звички та дії, які призводять до гріха і безчестять Христа. Небесне благословення не може бути дане людині, котра порушує вічні принципи правди…ДББ 325.2

Учасники стародавніх змагань не були впевнені, що здобудуть перемогу, навіть якщо вдавалися до самозречення та суворої дисципліни. “Хіба не знаєте, — запитував Павло, — що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один?” З якою б завзятістю та серйозністю не змагалися бігуни, нагороду отримував тільки один із них. Тільки одні руки могли торкнутися заповітного вінка. Декотрі докладали відчайдушних зусиль, щоб отримати нагороду, але саме в ту хвилину, коли їхня рука вже була готова взяти її, омріяний скарб ставав власністю іншого учасника перегонів, котрий лише на мить випереджував їх.ДББ 325.3

Однак правила боротьби християнина інші. Жоден із тих, хто виконає зазначені умови, не буде розчарований наприкінці змагань. Усі щирі й наполегливі матимуть успіх. Не на прудких розраховані духовні перегони і не на сильних — духовна боротьба. Кожний святий, як найслабший, так і найсильніший, зможуть носити вінець безсмертної слави. Перемогти можуть усі, хто силою Божественної благодаті узгоджує своє життя з волею Христа… Але з огляду на всю серйозність поставленого на карту питання ніщо не повинно вважатися дріб'язковим. Кожний учинок покладений на терези, що визначають життєву перемогу або поразку. Нагорода переможців буде відповідати затраченим зусиллям і виявленій у боротьбі старанностіДББ 325.4

Павло знав, що його боротьба зі злом триватиме до кінця життя. Він постійно усвідомлював необхідність виявляти пильність, щоб земні бажання не згасили духовного запалу, і всіма силами боровся з природними нахилами. Перед ним завжди був ідеал, до якого він прагнув; шлях для досягнення цього ідеалу він вбачав у добровільному послуху Божому Законові. Його слова, учинки, прагнення — усе було підпорядковане Божому Духові (Дії апостолів, c. [312-315]).ДББ 326.1