21 червня. Споглядаючи Христа

“Як сказав Бог: ‘Вселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, а бони будуть Моїм народом’” (2Кор.6:16).ЗІХ 174.1

Коли розум людини зосереджений на Христі, її характер формується за божественною подобою. Думки наповнюються свідомістю Його милосердя і любові. Ми розмірковуємо над Його характером і, таким чином, Він перебуває у наших думках. Його любов наповнює нас.ЗІХ 174.2

Якщо ми хоч хвилину подивимось на сонце у його полуденній силі, а потім звернемо погляд на щось інше, сонячний диск буде видимий на всьому. Так саме, коли дивимось на Ісуса, усе, на що споглядаємо після того, відображає Його образ, образ Сонця Праведності. Ми нічого не бачимо, окрім Нього, і ні про що інше не можемо говорити. Його образ залишається у нашій душі і впливає на усі сторони нашого повсякденного життя, пом'якшуючи і впокорюючи усе наше єство. Споглядаючи, ми духовно перетворюємося за подобою Христа. На усіх, з ким спілкуємося, ми відбиваємо яскраві і радісні промені Його Праведності. Наш характер перетворюється, оскільки серце, душа і розум освітлюються світлом Того, Хто “полюбив нас і віддав Себе Самого за нас” (Ефес.5:2). І знову бачимо присутність усвідомлення особистого, живого впливу, котрий перебуває вірою у наших серцях.ЗІХ 174.3

Коли Його слова-настанови приймаються і оволодівають нами, Ісус перебуває в нас, контролюючи думки, наміри і вчинки. Ми у захваті від настанов Найбільшого Вчителя, Якого будь-коли знав світ. Усвідомлення відповідальності і виявленого на нас впливу формує наші погляди на життя і на повсякденні обов'язки. Ісус Христос є для нас усім — “Першим і Останнім” (Відкр.1:17), і найкращим. Його Дух, його характер пронизують усе, формуючи основу, тканину чи текстуру усієї нашої істоти. Слова Христа — це дух і життя. Отже, ми не повинні зосереджувати наші думки на собі. Уже не ми живемо, але в нас живе Христос, надія слави. Власне “я” вмерло, а Христос стає для нас живим Спасителем.ЗІХ 174.4

Продовжуючи споглядати Ісуса, ми відображатимемо Його образ в усьому, що оточує нас. Ми покинемо увесь час думати про свої розчарування чи навіть говорити про них, бо нашу увагу притягатиме більш приємна картина — дорогоцінна любов Ісуса. Він перебуває у нас словом істини (Свідоцтва для служителів, c. [388-390]).ЗІХ 174.5

Ми отримали високе покликання в Ісусі Христі. Ми звершуємо велике і святе служіння; а тому Бог закликає кожного з нас підняти Його знамено передсвітом і навіть перед усім Всесвітом силою Господа Бога, в Котрому “вічна сила” (Римл.1:20). (Свідоцтва для служителів, c. [386]).ЗІХ 174.6