26 січня. Зодягнені в Христову праведність

“Жертви правди приносьте і надійтесь на Господа” (Псал.4:6).ЗІХ 28.1

Павло зрозумів, наскільки він слабкий, і через те не покладався на власні сили. Про Закон він сказав: “Отак Заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть” (Римл.7:10). Він покладався наділа закону. Про зовнішній спосіб свого життя він говорив: “щодо праведності в Законі — невинний” (Филип.3:6). Павло покладався на власну праведність. Та коли став перед дзеркалом Закону і побачив себе таким, яким бачив його Бог, — сповненим помилок, заплямованим гріхами, то вигукнув: “Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?” (Римл.7:24).ЗІХ 28.2

Павло з вернув свій погляд на Божого Агнця, який взяв на Себе гріхи світу. Він чув Божий голос, котрий промовляв: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Йоан.14:6). Він вирішив скористатися перевагами спасаючої благодаті, померти для переступів та гріхів, обмити свою вину кров'ю Христовою, зодягнутися в Його праведність і стати гілкою Живої Лози. Він ходив з Христом, Котрий став для нього не просто частиною спасіння при наявності іншої частини — його власних добрих вчинків, але всім у всьому, першим і останнім, кращим у всьому. Він мав віру, яка черпає життя від Христа, тому міг узгодити свій характер з божественним прикладом. Така віра повністю виключає людську праведність і цілковито покладається на праведність Христа.ЗІХ 28.3

Характер Христа відображений у Євангелії. Коли Син Божий зійшов зі Свого престолу, Його божественність зодягнулась у людську природу. Але в Його чудесах, ученні, в Його стражданнях, пережитій зраді, образах, суді, смерті через розп'яття, похованні у багатого, у воскресінні, сорокаденному перебуванні на Землі після воскресіння, в Його вознесінні, тріумфі і священицькому служінні містяться невичерпні скарби премудрості, записані для нас у богонатхненному Божому Слові. Води життя ще продовжують текти широкими потоками спасіння. Таємниці викуплення, поєднання у Христі божественної та людської природи, Його втілення, жертва і посередницьке служіння будуть постійно відкривати нові теми для дослідження; ці істини назавжди залишаться поживою для розуму, серця, мови і пера. Не вистачить часу, аби вичерпати чудеса спасіння, атому протягом усіх нескінченних віків Христос буде піснею і темою дослідження відкупленої душі. Ніколи не перестануть відкриватися Божі досконалість та слава в Особі Ісуса Христа. Нині ми повинні цілковито покладатися на Його заслуги і благодать. Маємо довіряти не собі,а виявляти живу віру в Нього (Ознаки часу, 24 листопада 1890 р.).ЗІХ 28.4