26 грудня. Бог не забуде Своїх дітей

“Бо хто доторкується вас, той доторкується до зіниці Його ока” (Зах.2:12).ЗІХ 362.1

Коли декрети, видані різними правителями християнського світу проти тих, що дотримуються Заповідей Божих, позбавлять їх захисту з боку державної влади і віддадуть у руки тих, які захочуть знищити їх, народ Божий залишить міста і села і, об'єднавшись у групи, поселиться у відлюдних місцях. Багато з них знайдуть притулок у неприступних горах. Подібно до християн П'ємонтських долин, вони зроблять високогір'я своїм святилищем і дякуватимуть Богові за Його “скельні твердині” (Ісая 33:16). Але багато святих із усіх народів: знатні і прості, багаті й бідні, чорношкірі й білі, будуть найжорстокішим чином позбавлені громадянських прав, піддані ув'язненню. Улюблені Богом переживатимуть важкі часи. Багато з них будуть закуті в кайдани, знемагатимуть за тюремними гратами; одних засудять до страти, в той час як інші будуть приречені на голодну смерть в огидних темних підземеллях. Жодне людське вухо не почує їхні волання; жодна рука не „ простягнеться їм на допомогу.ЗІХ 362.2

Та чи забуде Господь Свій народу годину випробовування? Чи забув Він Ноя, коли суди відвідали допотопний світ? Чи забув Лота, коли вогонь зійшов з неба і спалив міста рівнини? Чи забув Він Іллю, коли Єзавель поклялась, що його спіткає доля пророків Ваала? Чи забув Господь Єремію, коли той знемагав у темній, смердючій ямі? Чи забув Він трьох юнаків у вогненній печі або Даниїла у лев'ячім рові?ЗІХ 362.3

Хоч вороги й вкинуть їх до в'язниці, та тюремні стіни нездатні перешкодити спілкуванню з Христом. Той, Хто бачить кожну їхню слабкість, Хто знайомий з кожним випробуванням, — вищий за будь-яку земну владу; ангели відвідають їх самотні тюремні камери, несучи світло і неземний мир. В'язниця сприйматиметься палацом, бо там перебуватимуть люди, багаті вірою; похмурі стіни будуть осяяні небесним світлом, як і тоді, коли Павло і Сила опівночі молились, співаючи та прославляючи Бога у в'язниці в Филипах (Велика боротьба, c. 586-588).ЗІХ 362.4

З гарячим бажанням народ Божий чекає ознак приходу свого Царя... Світло пробивається крізь хмари над гірськими вершинами. Незабаром відкриється Його слава... Небеса спалахують світанком вічного дня, і лунають слова, що нагадують спів ангельського хору: “Стійте твердо у вашій вірі! Допомога наближається”. Христос, всемогутній Переможець, простягає Своїм стомленим воїнам вінець нев'янучої слави, а з відкритих небесних брам вони чують голос: “Ви не боретесь з недосвідченими ворогами. Я боровся за вас. В ім'я Моє ви більше, ніж переможці” (Там же, c. 592-593).ЗІХ 362.5