22 січня. У руках Гончаря

“Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш гончар, і ми всі — чин Твоєї руки!” (Ісаї 64:8).ВНО 24.1

У Своєму Слові Бог порівнює Себе з гончарем, а Свій народ — із глиною. Його завдання — утворити й виліпити Своїх за Своєю подобою.ВНО 24.2

Урок, який їм слід засвоїти, — це урок покори. Не слід виставляти своє “я”. Якщо Божественному навчанню приділяється відповідна увага, якщо власне “я” підкорене Божественній волі, тоді рука Гончаря виліпить посудину правильної форми^{30Біблійний коментар АСД, т. 4, c. [1154]}.ВНО 24.3

Справжній зв'язок із Христом приходить з послухом словам Христа: “Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене”. Працівник, який володіє таким досвідом, прагне пізнати повноту любові, що перевищує розуміння. Його здатність вміщувати любов Христа безперервно зростає. Щоденно навчаючись у школі Христа, він дедалі більше усвідомлює значення піднесених істин, які сягають вічності...ВНО 24.4

Він усвідомлює, що є матеріалом, над котрим працює Бог, і що має бути покірним у руках Майстра. Він зустрічається з випробуваннями, адже якщо не буде випробуваний труднощами і розчаруванням, то ніколи не дізнається, що йому не вистачає мудрості й досвідченості.ВНО 24.5

Якщо він шукатиме Господа в покорі й вірі, то кожне випробування служитиме йому на добро. Часом здається, що він зазнає невдачі, однак ця уявна невдача в спробах досягнути бажаної мети може слугувати Божим засобом для його духовного зростання. Він думає, що схибив, однак його позірна поразка допомагає йому більше зрозуміти самого себе й рішучіше довіритися Богові... Він може припускатися помилок, проте навчається більше не повторювати їх. Єдиний із Христом, справжньою Лозою, він здобуває здатність приносити плід для Божої слави...ВНО 24.6

Господь бажає, щоб ми були лагідними, покірними, зламаними серцем, однак водночас сповненими впевненості, яка приходить від пізнання Божої волі. “Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості... силою Бога, Який спас нас і покликав святим покликанням, — не за наші діла, але згідно зі Своїм наміром і благодаттю...” (2Тим. 1:7—9)^{31Рукопис 121, 1902 р.}.ВНО 24.7