27 грудня. Туга за небом

“Моя душа знемагає і лине до Господніх дворів, моє серце і моє тіло радіють Живим Богом” (Псал.84:3).ВНО 375.1

Коли Божий народ зверне свій погляд від світського до небесного, тоді стане народом особливим, бо побачить милість, доброту і співчуття, які Бог явив дітям Землі. Любов Господа викличе в них у відповідь відгук, і вони зможуть своїм життям показати оточуючим, що перебувають під владою Божого Духа, що всі їхні помисли зосереджені на небесному, а не земному.ВНО 375.2

Розмірковуючи про Небеса, ми можемо до межі напружити свою уяву й удатися до найпіднесеніших думок, на які тільки здатні, проте наш розум виснажиться в спробах осягнути широту, глибину і висоту небесних реалій. Наш розум неспроможний вмістити велич вічності. Однак навіть проста спроба зрозуміти небесне ушляхетнює наш характер і прославляє наш розум. Роздумуючи про те, як Христос прийшов у наш світ померти за грішну людину, ми починаємо усвідомлювати, яка ціна заплачена за наше викуплення, починаємо розуміти, що не існує істинних доброти й величі поза Богом.ВНО 375.3

Тільки світло, що сяє з Голгофського хреста, дозволяє нам усвідомити, до яких глибин гріха й розтління впало людство. Тільки довжина ланцюга, опущеного з Небес для підняття людини, показує глибину, в яку ми занурилися. Тільки дивлячись на невидиме, ми можемо хоча б частково зрозуміти грандіозність задуму Викуплення^{41Рукопис 17, 1888 р.}.ВНО 375.4

Ми майже вдома, скоро почуємо голос Спасителя, солодший за будь-яку музику, який скаже: “Ваша боротьба скінчилася; увійдіть у радість свого Господ”. Блаженні, блаженні слова! Я хочу почути їх із Його нетлінних уст. Я хочу славити Його. Я хочу віддати честь Тому, Хто сидять на престолі. Я хочу, щоб мій голос луною озвався в небесних дворах. Чи будете там ви?.. Нехай допоможе нам Бог та наповнить нас усякою повнотою й силою, щоб нам скуштувати радощі майбутнього віку^{42Рукопис 8, 1888 р.}.ВНО 375.5