Обов'язок кожного християнина ясно окреслений у таких словах: “Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам; давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ... Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть і ви їм так само” (Луки 6:37, 38, 31). Ми повинні притримуватися цих принципів...ВНО 295.2

Нехай ті, котрі самі згрішили проти Бога, не відмовляють у прощенні грішникові, який кається. Як вони поводяться з ближнім, що згрішив словом або ділом, а потім розкаявся, так і Бог учинить з ними за їхні вади характеру. Хто не виявляє милості до ближніх, той не може розраховувати на Божу милість. Він сам залежний від милості, яку Бог наказав йому проявляти задля відродження кожної неспасенної душі, котра опинилася у сфері його впливу. Якщо він відмовиться розвивати цю Божественну чесноту, то сам постраждає від наслідків власного нехтування...ВНО 295.3

Ми повинні пам'ятати: усі припускаються помилок, навіть зрілі люди з багаторічним досвідом можуть помилятися. Проте Бог не відкидає їх через хиби; усім синам і дочкам Адама, котрі помиляються, Він дає ще один шанс. Справжній послідовник Ісуса виявляє христоподібний дух відносно свого брата, який схибив. Він не говорить слова осуду, натомість пам'ятає слова апостола: “То нехай знає, що той, хто навернув грішника з його облудної дороги, спасе свою душу від смерті й покриє безліч гріхів” (Якова 5:20).ВНО 295.4

У Церкві, яка бореться, люди завжди потребуватимуть відновлення від наслідків гріха. Кожна людина має свої сильні й слабкі сторони. Кожен зазнає спокус і потребує братньої уваги та співчуття. Вияв милості в наших буденних взаємовідносинах — один з найефективніших засобів досягнення досконалості характеру, оскільки тільки ті, хто ходить із Христом, можуть бути справді милостивими^{18Ознаки часу, 21 травня 1902 р.}.ВНО 295.5

9 жовтня. Взаємодопомога

11 жовтня. Допомога заблудлим