Співчуття

У лікуванні хвороб, спричинених психічними розладами, необхідна велика мудрість. Душевний біль, туга, смуток вимагають делікатного підходу в лікуванні. Дуже часто якась сімейна проблема подібно до червоточини роз'їдає душу, послаблює життєві сили. А часом докори сумління за вчинений гріх ослаблюють організм та виводять розум з рівноваги. Тільки ніжне, співчутливе ставлення може принести користь цій категорії хворих. Спочатку лікар має завоювати їхнє довір'я, а відтак указати їм на Великого Цілителя. Якщо вдасться скерувати їхню віру до Істинного Лікаря і вони зможуть мати впевненість у тому, що Він узяв на Себе лікування їхньої хвороби, це принесе полегшення душі і часто здоров'я тілу.СЗ 180.1

Співчуття і тактовність здебільшого бувають кориснішими для хворого, ніж найпрофесійніше лікування з холодним і байдужим ставленням. Якщо лікар підходить до ліжка хворого з байдужим, безтурботним виглядом, дивиться на нещасного без особливого співчуття й зацікавленості, словом або ділом даючи зрозуміти, що його хвороба не заслуговує особливої уваги, а потім залишає його на самоті зі своїми роздумами, — він завдає цьому пацієнтові явної шкоди. Сумнів і смуток, спричинені його байдужістю, часто нейтралізують позитивну дію призначених ним препаратів.СЗ 180.2

Якби лікарі могли поставити себе на місце того, чий дух понижений, а воля ослаблена через страждання, хто палко бажає почути слова співчуття й підбадьорення, вони б змогли краще зрозуміти його почуття. Коли любов і співчуття, виявлені Христом до хворих, поєднуються зі знанням лікаря, тоді вже сама його присутність буде благословенням.СЗ 180.3

Щирість у відносинах із пацієнтом породжує в ньому довіру, тому може суттєво допомоги в одужанні. Деякі лікарі вважають, що чинять мудро, приховуючи від пацієнта характер і причину хвороби, від якої він страждає. Багато лікарів, боячись схвилювати або прикро вразити пацієнта, сказавши йому правду, подають йому фальшиву надію на видужання і навіть дозволяють зійти в могилу, не застерігши про небезпеку. Це нерозумно. Можливо, повідомити пацієнтові про серйозність загрозливої небезпеки не завжди буде безпечною і доброю справою. Це може збентежити його, а також уповільнити або навіть перешкодити одужанню. Не варто також завжди говорити всю правду тим, чиї недуги в основному вигадані. Багато таких людей не володіють розсудливістю і не звикли виявляти самовладання. Їхня уява має особливу здатність приписувати собі та іншим багато такого, чого насправді немає. Для них усе це видається реальним, тому доглядальникам необхідно постійно виявляти доброту, невтомне терпіння і тактовність. Якщо цим пацієнтам сказати всю правду про них, одні образяться, інші — занепадуть духом. Христос сказав Своїм учням: “Ще багато чого Я маю сказати вам, але тепер ви не можете знести” (Івана 16:12). Проте хоч не в усіх випадках можна говорити всю правду, ніколи немає необхідності в обмані або виправдання йому. Ані лікар, ані медсестра ніколи не повинні принижуватися настільки, щоб кривити душею. У такому разі людина позбавляє Бога можливості співпрацювати з нею, а втративши довір'я своїх пацієнтів, відкидає один з найефективніших людських засобів для їхнього видужання.СЗ 180.4

Сила волі не цінується належним чином. Воля має бути пильною і правильно скерованою; вона надасть енергії усьому єству та виявиться прекрасним помічником у справі збереження здоров'я. Вона також є силою для подолання хвороби. Застосована в правильному напрямку, вона контролюватиме уяву, стане могутнім засобом для протидії хворобам душі й тіла та їх подолання. Застосовуючи силу волі у формуванні правильного ставлення до життя, пацієнти можуть багато чого зробити для власного одужання, об'єднавши свої зусилля із зусиллями лікаря. Тисячі людей могли б повернути собі здоров'я, якби захотіли. Господь не бажає, щоб вони хворіли. Він хоче, щоб вони були здоровими й щасливими, і їм треба прийняти рішення бути здоровими. Часто інваліди можуть чинити опір хворобі, не бажаючи поступитися перед недугою та перебувати в стані бездіяльності. Нехай вони, долаючи свої хвороби й болі, займаються корисною посильною працею. З допомогою такого заняття та вільного використання свіжого повітря й сонячного світла не один виснажений хворий міг би повернути собі здоров'я і силу.СЗ 181.1