Перевага молитви
Ми також повинні відокремити час для роздумів, молитви й відновлення духовних сил. Ми не цінуємо належним чином сили та дієвості молитви. Молитва й віра вчинять те, чого не здатна зробити жодна інша сила на Землі. Ми рідко опиняємося двічі в одному і тому ж становищі. Натомість постійно зустрічаємося з новими ситуаціями, новими випробуваннями, через які потрібно пройти, де минулий досвід не може бути відповідним дороговказом. Нам необхідно постійно мати світло, що походить від Бога.СЗ 405.3
Христос завжди посилає вістки тим, хто прислухається до Його голосу. У ніч тяжких страждань у Гефсиманії учні поснули і не чули голосу Ісуса. Вони мали деяке неясне відчуття присутності ангелів, однак пропустили силу і славу видовища. Через свою сонливість та заціпенілість вони не отримали доказу, котрий зміцнив би їхні душі для зустрічі із жахливими подіями, що чекали на них. Так і сьогодні, саме ті люди, котрі найбільше потребують Божественної настанови, часто не отримують її, бо не входять у спілкування з Небом.СЗ 405.4
Спокуси, на які ми щодня наражаємося, роблять молитву необхідністю. Небезпеки підстерігають на кожному шляху. Спокуси особливо чатують на тих, хто прагне врятувати інших від пороку чи загибелі; вони найбільше підлягають спокусам. Постійно стикаючись зі злом, їм необхідно міцно триматися за Бога, щоб самим не згрішити. Короткими й вирішальними є кроки, що ведуть людей зі святого й високого рівня донизу. За якусь мить приймаються рішення, котрі навіки вирішують долю людини. Варто один раз не одержати перемогу, і душа залишиться незахищеною. Одна недобра звичка, якщо їй твердо не протистояти, зміцніє і наче стальний ланцюг оплутає всю людину.СЗ 405.5
Причина, через яку так багато людей залишаються сам на сам у місцях спокуси, полягає в тому, що вони не завжди бачать перед собою Господа. Коли ми дозволяємо собі розірвати спілкування з Богом, наш захист відходить від нас. Усі ваші добрі наміри й цілі не дадуть вам змоги опиратися злу. Вам необхідно бути мужами і жінками молитви. Ваші прохання не повинні бути слабкими, випадковими й уривчастими, натомість ревними, наполегливими й постійними. Не завжди обов'язково схиляти коліна, аби помолитися. Виховуйте в собі звичку розмовляти зі Спасителем, коли залишаєтеся самі, коли йдете або зайняті щоденною працею. Нехай серце постійно підносить мовчазне прохання про допомогу, світло, силу, знання. Нехай кожен ваш подих буде молитвою.СЗ 406.1
Як працівники Божі, ми повинні мати справу з людьми такими, якими вони є: оточені темрявою, загрузлі в пороках, заплямовані аморальністю. Але доки ми зупиняємо свій погляд на Тому, Хто є нашим сонцем і щитом, навколишнє зло не залишить на нашій одежі жодної плями. Працюючи для спасіння душ, котрі гинуть, ми не осоромимося, якщо покладаємося на Бога. Христос у серці, Христос у житті — ось наша безпека. Атмосфера Його присутності наповнить душу огидою до всього злого. Наш дух може настільки ототожнитися з Його Духом, що в думках і цілях ми будемо одне з Ним.СЗ 406.2
Саме через віру й молитву Яків, бувши слабким грішним чоловіком, став Божим князем. Саме так ви можете стати мужами й жінками високої, святої мети, благородного життя; мужами й жінками, котрі з жодних міркувань не ухиляться від істини, праведності і справедливості. На всіх тиснуть невідкладні турботи, тягарі й обов'язки, але чим важчі ваше становище і тягарі, тим більше ви потребуєте Ісуса.СЗ 406.3
Нехтувати богослужінням — серйозна помилка. До привілеїв Божественного служіння не повинно бути легковажного ставлення. Ті, хто доглядає за хворими, часто не можуть скористатися цим привілеєм, однак вони повинні виявляти обережність і не бути відсутніми без потреби в домі молитви.СЗ 407.1
У служінні хворим більше, ніж у будь-якій суто світській справі, успіх залежить від духу посвячення та самопожертви, з яким виконується робота. Людям, які несуть відповідальність, потрібно перебувати там, де на них справлятиме глибоке враження Дух Божий. Ви повинні мати настільки палкіше бажання отримати допомогу Святого Духа й пізнання Бога, наскільки довірена вам посада відповідальніша за посади інших.СЗ 407.2
У нашій роботі немає нічого більш необхідного, ніж практичні результати спілкування з Богом. Своїм щоденним життям ми повинні засвідчити, що маємо мир і спокій у Спасителі. Його мир, який перебуває в серці, сяятиме на обличчі. Він надасть голосу переконливої сили. Спілкування з Богом ушляхетнить характер і життя. Люди впізнаватимуть нас, як упізнавали перших учнів, що ми були з Ісусом. Це наділить працівника силою, якої не може дати нішо інше. Він не повинен дозволяти собі бути позбавленим цієї сили.СЗ 407.3
Ми маємо жити подвійним життям — життям роздумів та життям дії, тихої молитви і ревної праці. Сила, отримана від спілкування з Богом та поєднана з серйозними зусиллями привчити розум до вдумливого дбайливого ставлення до справи, готує людину до щоденних обов'язків і зберігає мир душі за будь-яких обставин, якими б важкими вони не були.СЗ 407.4