П'ять маленьких ячмінних хлібів насичують велику кількість людей

Увесь день народ юрмився навколо Христа та Його учнів, коли Він навчав біля моря. Вони слухали Його слова благодаті, прості та зрозумілі, котрі були як Гілеадський бальзам для їхніх душ. Цілюща сила Його Божественної руки повертала здоров'я хворим і життя помираючим. Того дня їм здавалося, що небеса прихилилися до землі, і вони не пам'ятали, скільки часу минуло, відколи вони їли.СЗ 23.2

Сонце схилялося до заходу, однак народ не розходився. Нарешті учні підійшли до Христа, наполягаючи на тому, щоб відпустити людей для їхнього ж добра. Багато з них прийшли здалеку і нічого не їли від самого ранку. У навколишніх містах та селах вони могли б роздобути собі їжу. Проте Ісус сказав: “Ви дайте їм їсти”. Потім, звертаючись до Пилипа, Він запитав: “За що купимо хліба, щоб вони поїли?” (Івана 6:5). Пилип глянув на море голів і подумав, що таку велику кількість людей неможливо нагодувати. Він відповів: навіть придбавши хліба на 200 динаріїв, його не вистачить, аби кожному дісталося хоч трохи.СЗ 23.3

Ісус поцікавився, скільки їжі можна було б знайти серед зібраних. “Тут є один хлопець, — сказав Андрій, — який має п'ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?” (Івана 6:9). Ісус звелів принести цю їжу. Потім наказав учням розсадити людей на траві. Коли це було виконано, Він, узявши їжу, “звернув погляд дo неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям. І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків” (Матв.14:19, 20).СЗ 23.4

Те, що Христос нагодував таку масу людей, було чудом Божественної сили, однак якою скромною була запропонована їжа — тільки риба і ячмінний хліб, щоденний харч галилейських рибалок!СЗ 24.1

Христос міг би накрити для людей багатий стіл, але їжа, приготовлена тільки для задоволення апетиту, не послужила б уроком для їхнього добра. З допомогою цього чуда Христос бажав викласти урок простоти. Якби і сьогодні люди мали прості звички, живучи в гармонії із законами природи, як жили на початку Адам і Єва, людська родина мала б достатньо засобів для задоволення своїх потреб. Однак егоїзм і потурання апетитові принесли гріх та убогість: через непомірності з одного боку і нестатки — з іншого.СЗ 24.2

Ісус не намагався привернути до Себе людей, задовольняючи їхнє прагнення до розкошів. Для того великого натовпу, утомленого і зголоднілого після довгого хвилюючого дня, проста їжа послужила запорукою як Його сили, так і ніжної турботи про їхні звичайні життєві потреби. Спаситель не обіцяв Своїм послідовникам розкошів цього світу, їхньою долею може бути і бідність, але Його Слово запевняє, що їхні потреби будуть задоволені; Він пообіцяв дещо краще від земних благ — постійну втіху Його власної присутності.СЗ 24.3

Після того як народ був нагодований, залишилося ще дуже багато їжі. Ісус звелів Своїм учням: “Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало” (Івана 6:12). Ці слова означали більше, ніж просто скласти їжу в кошики. Урок мав подвійне значення. Нічого не має пропасти. Нам не слід втрачати навіть дочасні переваги. Ми не повинні занедбувати нічого з того, що може послужити для добра людини. Нехай буде зібрано все, що може полегшити нужду голодних у цьому світі. Із такою ж дбайливістю нам потрібно берегти й цінувати хліб небесний, який задовольняє потреби душі. Нам необхідно жити кожним словом Божим. Ніщо сказане Богом не повинно бути втрачене. Ми не можемо нехтувати жодним словом, яке стосується нашого вічного спасіння. Жодне слово не повинно марно впасти на землю.СЗ 24.4

Чудо із хлібами навчає нас залежності від Бога. Коли Христос нагодував п'ять тисяч, поблизу не було жодної їжі. Також у Його розпорядженні не було коштів. Ось Він у пустелі з п'ятьма тисячами чоловік, не рахуючи жінок і дітей. Він не кликав цей величезний натовп людей іти за Ним туди. Палко бажаючи бути з Ісусом, вони прийшли без запрошення чи наказу, але Він знав, що, прослухавши впродовж дня Його повчання, вони зголодніли й ослабли. Вони були далеко від дому, і вже вечоріло. У багатьох з них не було за що купити їжі. Той, Хто заради них сорок днів постив у пустині, не міг дозволити, щоб вони повернулися додому голодними.СЗ 25.1

Провидіння Боже покликало Ісуса саме туди, де Він був, і Спаситель залежав від Свого Небесного Отця в засобах для задоволення потреб людей. Потрапляючи в скрутні обставини, ми маємо покладатися на Бога. У будь-якій критичній ситуації нам потрібно шукати допомоги в Того, Хто має у Своєму розпорядженні безмежні можливості.СЗ 25.2

У цьому чуді Христос прийняв від Отця, передав учням. учні — людям, а люди — одне одному. Так і всі з'єднані з Христом одержать від Нього хліб життя і дадуть його іншим. Його учні — це призначені Богом засоби спілкування між Христом та людьми.СЗ 25.3

Коли учні почули повеління Спасителя: “Ви дайте їм їсти”, в їхній уяві постали всі пов'язані з цим труднощі. Вони запитали: “Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу?” Але що сказав Христос? — “Ви дайте їм їсти”. Учні принесли до Ісуса все, що мали, проте Він не запросив їх їсти. Він звелів їм послужити народові. Їжа намножувалася в Його руках, і руки учнів, простягнені до Христа, не залишалися порожніми. Невеличкого запасу вистачило на всіх. Коли народ був нагодований, учні спожили разом з Ісусом дорогоцінну їжу, даровану Небом. Як часто ми падаємо духом, коли бачимо потреби бідних, неосвічених, знедолених!.. Ми запитуємо: “Яким чином наші немічні сили й мізерні ресурси можуть задовольнити цю величезну потребу? Чи не варто почекати на когось більш здібного, хто б керував цією роботою, або на якусь організацію, котра б узялася за цю справу?” Христос говорить: “Ви дайте їм їсти”. Використовуйте ті засоби, час і здібності, котрі маєте. Принесіть ваші ячмінні хліби до Ісуса.СЗ 25.4

Хоч ваших запасів може бути недостатньо, щоб нагодувати тисячі, їх може вистачити для насичення одного. У руках Христа вони зможуть нагодувати багатьох. Подібно до учнів, дайте те, що у вас є. Христос намножить цей дар. Він винагородить щиру, простодушну довіру до Нього. Те, що здається лише мізерною поживою, виявиться багатою трапезою.СЗ 26.1

“Утім, хто сіє скупо, той скупо і жатиме,
а хто сіє щедро, той і щедро пожне...
А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом, як написано:
Розсипав, роздав бідним;
Його праведність перебуває навіки!
А Той, Хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу,
нехай зростить і примножить ваше насіння
і хай виростить плоди вашої праведності.
В усьому збагачуйтеся різноманітною щирістю” (2Кор.9:6-11)СЗ 26.2