Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents
Служіння зцілення - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    Стриманість і дух прощення — відповідь на несправедливість

    Ми не можемо дозволити собі нервуватися з приводу будь-якого дійсного або уявного зла, учиненого нам. Ворог, якого потрібно найбільше боятися, — це наше “я”. Жодний вид пороку не справляє більш згубного впливу на характер, ніж людська пристрасть, не керована Святим Духом. Жодна інша здобута нами перемога не буде такою дорогоцінною, як перемога, отримана над самим собою.СЗ 383.1

    Ми не повинні дозволяти нашим почуттям бути легко ранимими. Ми маємо жити не для того, щоб оберігати свої почуття або свою репутацію, а щоб спасати душі. Коли ми станемо зацікавленими в спасінні душ, то забудемо про дрібні розбіжності, що так часто з'являються в наших відносинах одне з одним. Що б інші не думали про нас і як би не поводилися з нами, це не повинно порушувати нашу єдність із Христом та спільність з Духом. “Бо яка честь, коли зазнаєте покарання за провини? Але коли терпите й страждаєте, роблячи добро, — це благодать перед Богом” (1 Петра 2:20).СЗ 383.2

    Не відплачуйте тим самим. Наскільки можливо, усуньте всяку причину непорозуміння. Уникайте і видимості зла*Це посилання на 1Сол.5:22 в перекладі Короля Якова, котрим користувалася Е.Уайт. Аби бути в мирі з іншими, робіть усе можливе, не жертвуючи принципом. “Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, лиши там свій дар перед жертовником; піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар” (Матв.5:23, 24).СЗ 383.3

    Коли з вами говорять роздратовано, ніколи не відповідайте в тому ж дусі. Пам'ятайте, що “лагідна відповідь гнів відвертає” (Прип.15:1). І мовчання володіє дивовижною силою. Слова, сказані у відповідь розгніваній людині, часом лише підсилюють гнів. А гнів, сприйнятий із мовчанням, з лагідним і терплячим духом, швидко згасає.СЗ 384.1

    Нехай під градом уїдливих, прискіпливих слів ваш розум залишається зосередженим на Слові Божому. Нехай ваші розум і серце будуть сповнені Божих обітниць. Якщо з вами погано поводяться або вас несправедливо звинувачують, замість гнівної відповіді повторюйте про себе дорогоцінні обітниці:СЗ 384.2

    “Не будь переможений злом, але перемагай зло добром” ( Римл.12:21).СЗ 384.3

    “На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов південь” (Псал.36:5, 6).СЗ 384.4

    “Бо немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним” (Луки 12:2).СЗ 384.5

    “Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів!” (Псал.66:12).СЗ 384.6

    Ми схильні шукати співчуття й підбадьорення у наших ближніх, замість того щоб дивитися на Ісуса. У Своїй милості й вірності Бог часто допускає, що ті, кому ми довіряємо, підводять нас, аби ми могли зрозуміти, як нерозважливо покладати надію на людину і робити своїм раменом слабку плоть. Будемо ж цілковито, покірно, безкорисливо покладати надію на Бога. Він знає журбу і смуток, які ми відчуваємо всім своїм єством, однак не в змозі висловити. Коли все видається похмурим і незрозумілим, пам'ятаймо слова Христа: “Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш” (Івана 13:7).СЗ 384.7

    Досліджуйте історію Йосипа й Даниїла. Господь не відвернув інтриг людей, котрі прагнули завдати їм шкоди, натомість учинив так, що всі ці лихі задуми послужили для добра Його слуг, які серед випробувань і боротьби зберегли віру й відданість.СЗ 385.1

    Доки перебуваємо у світі, доти зустрічатимемося з ворожим впливом. Будуть провокації з метою перевірити нашу реакцію; сприйняті з належним духом, вони сприяють розвиткові християнських чеснот. Якщо Христос живе в нас, ми будемо терплячими, добрими, вибачливими, бадьорими серед хвилювань і роздратувань. День за днем, рік за роком ми перемагатимемо своє “я”, зростаючи в благородному героїзмі. Це призначене нам завдання, однак воно не може бути виконане без допомоги Ісуса, без твердого рішення, непохитної цілеспрямованості, постійного пильнування та безперервної молитви. Кожен має провадити особисту битву. Навіть Бог не зможе зробити наш характер благородним, а наше життя корисним, якщо ми не будемо співпрацювати з Ним. Ті, хто відмовляється від боротьби, втрачають силу і радість перемоги.СЗ 385.2

    Нам не потрібно самим вести облік наших випробувань і труднощів, прикрощів та скорбот. Усі вони записані в книгах, і Небо подбає про них. У той час як ми підраховуємо неприємні речі, з пам'яті зникає багато моментів, про котрі приємно поміркувати, наприклад, постійні милість і доброта Бога, а також любов, яка вражає ангелів і яка спонукала Бога віддати Свого Сина на смерть за нас. Якщо, як працівники Христа, ви відчуваєте, що у вас більше турбот і випробувань, аніж їх випало на долю інших, пам'ятайте: у вас є мир, не звіданий тими, хто уникає цих тягарів. У служінні Христовому є втіха і радість. Нехай світ бачить, що життя з Ним не може бути невдачею.СЗ 385.3

    Якщо вам важко на серці і немає радості, не розповідайте про свої почуття. Не кидайте тінь на життя інших. Холодна, похмура релігія ніколи не притягає душ до Христа. Вона відштовхує від Нього в сіті, які розставив сатана для заблудлих. Не думайте про те, що позбавляє вас мужності, натомість міркуйте про силу, на яку можете розраховувати в ім'я Христа. Нехай ваша уява зосередиться на невидимому. Спрямуйте свої думки на докази великої любові Божої до вас. Віра може знести випробування, дати відсіч спокусі, встояти в розчаруванні. Ісус — живий. Він — наш Заступник. Нам належить усе, здобуте через Його посередництво.СЗ 386.1

    Невже ви вважаєте, що Христос не цінує тих, хто живе цілковито для Нього? Невже видумаєте, що Він не відвідує тих, хто, подібно до улюбленого Івана в засланні, перебуває задля Нього в нестерпно тяжких місцях? Бог не допустить, аби хтось із Його щирих працівників залишився сам, борючись зі значно переважаючими силами, і був переможений. Як дорогоцінний скарб Він зберігає кожного, чиє життя сховане з Христом у Ньому. Про кожного з них Він говорить: “Покладу тебе, немов ту печатку, бо Я тебе вибрав” (Огія 2:23).СЗ 386.2

    Говоріть про обітниці, про бажання Ісуса благословляти. Він не забуває нас навіть на коротку мить. Коли, незважаючи на несприятливі обставини, ми з повною довірою спочиваємо в Його любові і перебуваємо в Ньому, відчуття Його присутності вселяє глибоку спокійну радість. Христос сказав про Себе: “Від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Мій Отець, — те й говорю. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!” (Івана 8:28, 29).СЗ 386.3

    Присутність Отця оточувала Христа, і з Ним не сталося нічого, за винятком допущеного безмежною любов'ю задля благословення світу. У цій присутності було джерело Його втіхи, у ній воно міститься і для нас. Той, хто сповнений Духом Христовим, перебуває у Христі. Що б не спіткало його, це походить від Спасителя, Котрий оточує його Своєю присутністю. Ніщо не може торкнутися його без дозволу Господа. Усі наші страждання й печалі, усі спокуси й випробування, сум і горе, усі наші гоніння й нестатки, — усе служить для нашого добра. Усі переживання й обставини — це Божественні засоби, через які ми отримуємо добро.СЗ 386.4

    Якби ми усвідомили, яке довготерпіння виявляє до нас Бог, то не судили б та не звинувачували б інших. Коли Христос жив на Землі, як здивувалися б оточуючі, якби після знайомства з Ним вони почули від Нього хоч одне слово звинувачення, прискіпливості або роздратування. Будемо завжди пам'ятати: люди, які люблять Його, повинні представляти Його своїм характером.СЗ 387.1

    “Любіть один одного по-братерськи; пошаною один одного випереджайте”. “Не відплачуйте злом за зло або лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, знаючи, що ви були покликані на те, аби успадкувати благословення” (Римл.12:10; 1 Петра 3:9).СЗ 387.2

    Господь Ісус вимагає від нас, щоб ми визнавали права кожної людини. Необхідно враховувати як соціальні права людей, так і їхні права як християн. З усіма треба поводитися шанобливо й делікатно, як із синами й дочками Божими.СЗ 387.3

    Християнство робить людину добре вихованою і порядною. Христос був ввічливим навіть зі Своїми гонителями, і правдиві Його послідовники виявлятимуть цей дух. Подивіться на Павла, коли він стояв перед правителями. Його промова перед Агрипою — приклад справжньої шанобливості і водночас переконливої красномовності. Євангеліє заохочує не до формальної ввічливості, характерної для світу, а до люб'язності, що походить від справжньої доброти серця.СЗ 387.4

    Найретельнішої культивації зовнішніх манер пристойної поведінки недостатньо, аби позбутися всякої роздратованості, різкого судження та негідної мови. Справжня витонченість ніколи не виявить себе, доки ми ставимо своє “я” вище над усе. У серці має жити любов. Щирий, серйозний християнин черпає мотиви своїх учинків із глибокої сердечної любові до свого Учителя. Із коріння його любові до Христа проростають пагінці безкорисливого служіння своїм братам. Любов наділяє свого власника милосердям, пристойністю, привабливістю поведінки. Вона освітлює обличчя і пом'якшує голос, очищає й підносить усе єство.СЗ 387.5

    Здебільшого життя складається не з великих жертв і чудових досягнень, а з малих речей. Найчастіше через ці малі речі, котрі видаються такими не вартими уваги, у наше життя входить велике добро або зло. Саме через те, що ми не здатні витримати перевірок, котрі приходять до нас у малому, формуються звички та спотворюється характер, і коли надходять серйозніші перевірки, вони застають нас неготовими. Тільки принципово діючи у випробуваннях щоденного життя, ми зможемо здобути силу, аби стояти твердо і залишатися вірними в найнебезпечніших і найважчих ситуаціях.СЗ 388.1

    Ми ніколи не залишаємося самі. Ми маємо Супутника, незалежно від того, обираємо ми Його чи ні. Пам'ятайте: де б ви не були і що б не робили, там перебуває Бог. Жодне слово, жоден учинок, жодна думка не можуть випасти з Його уваги. На кожне ваше слово чи вчинок є Свідок — святий Бог, Який ненавидить гріх. Перш ніж сказати або зробити щось, завжди думайте про це. Як християнин, ви є членом царської сім'ї, дитиною Небесного Царя. Не говоріть жодного слова, не робіть жодного вчинку, які б ганьбили “добре ім'я, яким вас названо” (Якова 2:7).СЗ 388.2

    Старанно вивчайте боголюдський характер Христа і постійно запитуйте: “Що зробив би Ісус, якби був на моєму місці?” Це має бути мірилом нашого обов'язку. Не відвідуйте без потреби товариство тих, хто своїми хитрощами може послабити ваш намір поводитися правильно або заплямувати вашу совість. Не робіть нічого серед незнайомих людей, на вулиці, у вагонах чи автомобілях, удома, що має хоча б найменшу видимість зла. Щодня робіть те, що б покращило, прикрасило й ушляхетнило життя, придбане Христом ціною Його власної крові.СЗ 388.3

    У своїх учинках завжди керуйтеся принципом і ніколи — імпульсом. Угамовуйте природну імпульсивність своєї натури лагідністю та м'якістю. Не потурайте легковажності й глузуванню. Нехай вульгарні жарти ніколи не вимовляються вашими устами. Навіть думкам не потрібно давати волю. Їх необхідно стримувати та підпорядковувати на послух Христові. Нехай вони зосереджуються на святому. Тоді завдяки благодаті Христа вони будуть чистими і правдивими.СЗ 389.1

    Ми маємо потребу в постійному відчутті облагороджувальної сили чистих думок. Єдиною безпекою для кожної душі є правильне мислення. Як чоловік “у душі своїй обраховує, такий він і є” (Прип.23:7). Якщо вправлятися в здатності стримувати себе, вона зміцнюється. Те, що спочатку видається важким, унаслідок постійного повторення стає легким, так що правильні думки і вчинки робляться звичними. Якщо ми захочемо, то зможемо відвернутися від усього дешевого й низького та піднятися до високого стандарту. Ми зможемо бути шанованими іншими людьми й улюбленими Бога.СЗ 389.2

    Виховуйте в собі звичку говорити про інших добре. Зупиняйтеся на добрих якостях тих, із ким спілкуєтеся, та якомога менше помічайте їхні помилки і вади. Якщо ви спокушувані поскаржитися на те, що хтось сказав чи зробив, відгукніться схвально про щось добре в житті або характері цієї людини. Виховуйте в собі вдячність. Виславляйте Бога за Його дивовижну любов, яка знайшла свій вияв у тому, що Він віддав Христа на смерть за нас. Ніколи не варто думати про наші образи і скарги. Бог закликає нас роздумувати про Його милість і незрівнянну любов, аби це надихало нас хвалою.СЗ 389.3

    Ревні працівники не мають часу зупинятися на вадах та помилках інших. Ми не можемо собі дозволити живитися лушпинням прогріхів та невдач інших. Лихослів'я — подвійне прокляття, котре важче падає на промовця, ніж на слухача. Хто розкидає насіння розбрату і чвар, той пожинає смертоносні плоди у власній душі. Само вже вишукування зла в інших розвиває зло в тих, хто цим займається. Зупиняючись на вадах інших, ми змінюємося на їхній образ. Але, споглядаючи Ісуса, говорячи про Його любов і досконалість характеру, ми змінюємось на Його образ. Споглядаючи високий ідеал, який Він представив нам, ми піднесемося в чисту й святу атмосферу, у саму присутність Бога. Коли ми перебуваємо в ній, від нас виходить світло й освічує всіх, хто спілкується з нами.СЗ 389.4

    Замість критикувати й засуджувати інших, скажіть: “Я маю звершувати своє спасіння. Якщо я співпрацюю з Тим, Хто бажає спасти мою душу, то повинен старанно пильнувати за собою. Мені необхідно усунути всяке зло з мого життя, а також перемогти кожну ваду. Я повинен стати новим творінням у Христі. Тоді я не ослаблюватиму тих, хто бореться зі злом, натомість зможу зміцнювати їх підбадьорливими словами”. Ми надто байдужі одне до одного. Дуже часто забуваємо, що наші брати по вірі потребують сили й підбадьорення. Подбайте проте, щоб запевнити їх у вашій зацікавленості в них та вашому співчутті. Допоможіть їм своїми молитвами, і нехай вони знають, що ви молитеся за них.СЗ 390.1

    Не всі, хто називає себе працівниками Христа, правдиві учні. Серед тих, хто носить Його ім'я і навіть залічений до Його працівників, є люди, характер яких не відображає характеру Ісуса. Вони не керуються Його принципами. Такі особи часто стають причиною розгубленості і збентеження своїх братів по вірі, ще молодих за досвідом християн; але ніхто не повинен бути введений в оману. Христос дав нам досконалий приклад і велить прямувати за Ним.СЗ 390.2

    Кукіль зростатиме серед пшениці до кінця часу. Коли слуги господаря, ревнуючи про його честь, просили дозволу виполоти його, господар відповів: “Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. Залиште, щоб і те й друге разом росло до жнив” (Матв.13:29, 30).СЗ 390.3

    У Своїй милості й довготерпінні Бог терпляче зносить порочних і навіть віроломних. Серед вибраних Христових апостолів був Юда-зрадник. То ж чи варто дивуватися або розхолоджуватися через те, що сьогодні серед Його працівників є віроломні люди? Якщо Серцезнавець міг терпіти людину, котра, як Він відав, зрадить Його, то з яким терпінням ми повинні ставитися до винних!СЗ 390.4

    Та й не всі навіть із тих, які видаються нам найбільш недосконалими, подібні до Юди. Петро — запальний, різкий і самовпевнений — часто поставав у набагато непривабливішому світлі, ніж Юда. Спаситель частіше докоряв йому. Але яким сповненим служіння й жертовності було його життя! Яке свідчення сили Божої благодаті воно несе! Наскільки можливо, ми повинні бути для інших тим, чим був Ісус для Своїх учнів, коли ходив і говорив з ними на Землі.СЗ 391.1

    Вважайте себе місіонерами насамперед серед своїх братів по вірі. Часто вимагається надзвичайно багато часу і праці, аби придбати одну душу для Христа. І коли душа навертається від гріха до праведності, серед ангелів панує радість. Невже ви думаєте, що служебні духи, котрі пильнують над цими душами, тішаться, бачачи, з якою байдужістю ставляться до них деякі з тих, що називають себе християнами? Якби Ісус поводився з нами так, як надто часто ми поводимося одне з одним, хто з нас міг би спастися?СЗ 391.2

    Пам'ятайте, що ви не можете читати серця. Ви не знаєте мотивів, які спричинили неправильні на ваш погляд дії. Багато людей не отримали правильного виховання, їхні характери деформовані, вони жорсткі, неотесані і, здається, спотворені в усіх відношеннях. Але благодать Христа може перетворити їх. Ніколи не відкидайте їх, ніколи не доводьте їх до відчаю та зневіри, кажучи: “Ви розчарували мене, і я не намагатимусь допомогти вам”. Декілька слів, сказаних необдумано, у роздратуванні, — саме те, чого, на нашу думку, вони заслуговують, — можуть розірвати узи впливу, котрі мали б з'єднати їхні серця з нашими.СЗ 391.3

    Послідовне життя, дух прощення, непохитність у провокуючих обставинах — це завжди найпереконливіший аргумент і найурочистіше звернення. Якщо ви володієте можливостями й перевагами, яких не мають інші, прийміть це до уваги і завжди будьте мудрим, обережним, лагідним учителем.СЗ 391.4

    Щоб отримати чіткий відбиток печатки на воску, її не опускають на нього швидко і рвучко; ви обережно кладете печатку на піддатливий віск та спокійно й рівномірно натискаєте, доки він не затвердне у відбитку. Таким же чином слід поводитися і з людською душею. Постійність християнського впливу — це секрет його сили, і це залежить від того, наскільки неухильно ви виявлятимете характер Христа. Допомагайте заблудним, розповідаючи їм власні досвіди. Покажіть їм, як у той час, коли ви припускалися серйозних помилок, терпіння, доброта й допомога з боку ваших братів по вірі вселяли у вас мужність і надію.СЗ 392.1

    Ніколи, аж до дня суду, ви не дізнаєтеся про те, який вплив на непослідовних, нерозважливих, недостойних людей справили виявлені до них доброта й чуйність. Зустрічаючись із невдячністю та зрадою щодо священного довір'я, ми відчуваємо спонукання висловити своє обурення і презирство. Цього очікують і ті, хто завинив, — вони готові до цього. Однак доброта й дух прощення є для них несподіванкою і часто пробуджують у них кращі поривання та палке бажання благороднішого життя.СЗ 392.2

    “Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу. Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа” (Гал.6:1, 2).СЗ 392.3

    Усім, котрі визнають себе дітьми Божими, слід пам'ятати: як місіонери, вони зустрінуться з різними типами людей. Це можуть бути люди витончені і брутальні, скромні і горді, віруючі і скептики, освічені і неуки, багаті і бідні. Із такими різними людьми не можна поводитися однаково; однак усі вони потребують доброти і співчуття. У взаємному спілкуванні наш розум шліфується й удосконалюється. Ми залежимо одне від одного, оскільки тісно пов'язані одне з одним узами людського братерства.СЗ 392.4

    Небеса, створивши нас залежними одне від одного — господаря, слугу чи друга — велять нам шукати допомоги одне в одного, доки слабкість однієї людини не зміцнить силу інших.СЗ 393.1

    Саме завдяки суспільним відносинам християнство вступає в контакт зі світом. Кожні Божественно просвічені чоловік та жінка повинні освітлювати темний шлях тих, хто не знав кращого шляху. Сила суспільних зв'язків, освячена Духом Христа, має удосконалюватися наверненням душ до Спасителя. Христос не повинен бути схований у серці як жаданий священний і добрий скарб на радість винятково його власника. Христос має стати в нас Джерелом води, що тече в життя вічне та відсвіжує всіх, хто спілкується з нами.СЗ 393.2

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents