Підготовка до життєвої боротьби

Нам не доводиться надто часто чути нагадування про те, що здоров'я не залежить від випадку. Здоров'я — результат послуху законові. Це визнають учасники атлетичних ігор та змагань у силових видах спорту. Ці люди дуже сумлінно готуються. Вони підкоряються наполегливому тренуванню й суворій дисципліні. Кожна фізична звичка ретельно регулюється. Вони знають, що недбалість, надмірність або легковажність. які послаблюють усі органи й функції організму та завдають шкоди, неодмінно призведуть до поразки.СЗ 83.1

Наскільки важливішою є така ретельність для забезпечення успіху в життєвій боротьбі. Битви, в яких ми беремо участь, — не уявні. Ми провадимо боротьбу, від якої залежить наша вічна доля. Нам доводиться мати справу з невидимим ворогом. Злі ангели намагаються здобути владу над кожною людською істотою. Усе, що шкодить здоров'ю, не тільки підточує фізичну силу, а й призводить до послаблення розумових і моральних сил. Внаслідок потурання будь-якій нездоровій звичці людині стає важче розрізняти добро і зло, а тому й важче чинити опір злу. Через це зростає небезпека зазнати невдачі й поразки.СЗ 83.2

“Ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один!” (1Кор.9:24). У боротьбі, до якої ми залучені, можуть перемогти всі, хто навчиться коритися правильним принципам. Запровадження цих принципів у повсякденне життя дуже часто вважається неважливою справою — надто буденною, щоб звертати на неї увагу. Але з огляду на цінність поставленого на карту, ніщо з того, із чим ми маємо справу, не є малозначущим. Кожний учинок залишає свою вагу на шальці терезів, які визначають життєву перемогу або поразку. Святе Письмо велить нам: “Тож біжіть, щоб і ви її здобули!” (вірш 24).СЗ 83.3

У випадку з нашими прабатьками нестриманість у бажанні призвела до втрати Едему. Наше повернення до Едему більше, ніж люди це усвідомлюють, залежить від виявлення стриманості в усьому.СЗ 84.1

Указуючи на самозречення учасників змагань, які відбувалися в стародавній Греції, апостол Павло пише: “Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, — щоб одержати тлінний вінець, ми — щоб нетлінний. Тому я не біжу в непевності і веду кулачний бій не так, аби тільки бити повітря. Aлe я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним” (вірші 25-27).СЗ 84.2

Прогрес реформи залежить від ясного усвідомлення фундаментальної істини. Небезпека криється з одного боку в обмеженій філософії й жорстокій, холодній ортодоксальності, з іншого — у легковажному лібералізмі. Основа послідовної тривкої реформи — Закон Божий. Ми повинні ясно й виразно вказувати на необхідність послуху цьому Законові. Його принципи необхідно відстоювати перед людьми. Вони такі ж вічні й непохитні, як і Сам Бог.СЗ 84.3

Одним із найсумніших наслідків первісного відступництва стала втрата людиною сили самовладання. Тільки тоді, коли ця сила буде відновлена, матиме місце справжній прогрес.СЗ 84.4

Тіло — єдиний посередник, з допомогою якого розум і душа розвиваються для збудування характеру. Саме тому ворог душ спрямовує свої спокуси на послаблення й опоганення фізичних сил. Його успіх у цьому означатиме підкорення злу всього єства. Якщо нахили нашої фізичної природи не перебувають під владою вищої сили, вони неодмінно призведуть до руйнації і смерті.СЗ 84.5

Тіло необхідно підкорити. Панувати мають вищі сили єства. Пристрасті повинні перебувати під контролем волі, котра, у свою чергу, має перебувати під контролем Бога. У нашому житті повинна правити царствена сила розуму, освячена Божественною благодаттю.СЗ 84.6

Божі вимоги необхідно донести до свідомості. Чоловіки і жінки повинні пробудитися, зрозуміти обов'язок самовладання. необхідність чистоти і свободи від будь-якого порочного бажання та скверної звички. У їхній свідомості має закарбуватися істина про те, що всі сили розуму й тіла — це Божий дар, який необхідно зберігати в якнайкращому стані для служіння Йому.СЗ 85.1

У стародавньому обряді, що символізував Євангеліє, на Божий вівтар не могла бути принесена жодна жертва з вадою. Жертва, що символізувала Христа, мала бути без пороку. Слово Боже вказує на це як на приклад того, якими повинні бути Божі діти — “жертвою живою”, “святою і непорочною”, “приємною Богові” (Римл.12:1; Ефес.5:27).СЗ 85.2

Без Божественної сили неможливо здійснити справжню реформу. Бар'єри, які людина ставить проти природних і набутих нахилів, — це ніби піщана загорожа на шляху бурхливого потоку. Доки життя Христа не стане животворною силою в нашому житті, ми не зможемо опиратися спокусам, які напосідають на нас ззовні та зсередини.СЗ 85.3

Христос прийшов у цей світ і прожив життя послуху Божому Законові, щоб людина могла цілковито панувати над природними нахилами, які розбещують душу. Лікар душі й тіла, Він дає перемогу над пожадливостями, що воюють проти нас. Він дав усе необхідне, щоб людина могла набути досконалість характеру.СЗ 85.4

Коли людина підкоряється Христові, свідомістю починає управляти закон — царський закон, який проголошує свободу кожному в'язневі. Ставши одне з Христом, людина робиться вільною. Підкорення волі Христа означає відновлення досконалих образу і природи людини.СЗ 85.5

Послух Богові — це свобода від рабства гріха, звільнення від людських пристрастей і спонукань. Людина може отримати перемогу над собою і своїми нахилами, над “началами та владами”, над “світовими правителями темряви” та “піднебесними духами злоби” (Ефес.6:12).СЗ 85.6

У жодному іншому місці подібне повчання не є таким необхідним, і ніде воно не зможе принести більшої користі, як у сім'ї. Батьки мають справу безпосередньо із закладанням основи для звички й характеру. Рух у напрямку здійснення реформи повинен починатися з їхнього знайомства з принципами Божого Закону, котрий має відношення як до фізичного, так і морального здоров'я. Покажіть, що послух Божому Слову — наш єдиний захист від зла, яке тягне світ до загибелі. Поясніть батькам, що на них лежить відповідальність не тільки за самих себе, а й за їхніх дітей. Вони показують своїм дітям приклад або послуху, або переступу. Їхній приклад і повчання вирішують долю домашніх. Діти будуть такими, якими їх виховають батьки.СЗ 86.1

Якби батьки могли простежити результати своїх учинків та побачити, як з допомогою свого прикладу й навчання вони увічнюють і намножують або сили гріха, або праведності, зміна, без сумніву, відбулася б. Багато хто відвернувся б від традицій та звичаїв і прийняв би Божественні принципи життя.СЗ 86.2