Розділ 19. Не одружуйтеся з невіруючими

Християнський світ загалом байдужий до вчення Слова Божого щодо шлюбу християн з невіруючими, і це викликає подив та занепокоєння. Чимало людей, котрі кажуть, що люблять і бояться Бога, воліють краще діяти на власний розсуд, аніж прийняти поради Безмежної Мудрості. У питаннях, які мають життєво важливе значення для щастя й добра обох сторін у цьому світі й у вічності, розум, розважливість і страх Божий відкидають убік; у досягненні своїх бажань люди керуються сліпою пристрастю й упертістю.ПДЦ 172.1

Чоловіки й жінки, виявляючи в інших випадках здоровий глузд і розважливість, відмовляються прислухатися до порад; вони глухі до вмовлянь та благань друзів, родичів і служителів Божих. Слова перестороги вони розцінюють як набридливе втручання в особисті справи, а вірного друга, котрий намагається напоумити їх, сприймають як ворога. Усе відбувається так, як до вподоби сатані. Він полонить душу, заворожує й засліплює її. Розум втрачає контроль над людиною, поступаючись похоті; низькі пристрасті опановують жертву, і надто пізно вона починає усвідомлювати, що поневолена й нещасна. Ця картина ~ не плід уяви, вона заснована на реальних фактах. Бог не схвалює зв'язків, чітко заборонених Ним.ПДЦ 172.2

Господь заборонив стародавнім ізраїльтянам поєднуватися через шлюб з навколишніми народами-ідолопоклонниками: “Не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого”. Господь пояснює причину такої заборони. Безмежна Мудрість, передбачаючи наслідки таких зв'язків, проголошує: “Бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить”. “Бо ти святий народ для Господа, Бога свого, — тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі…” У Новому Завіті також містяться подібні заборони щодо шлюбів християн з невіруючими. Апостол Павло в Першому посланні до коринтян писав: “Жінка зв'язана [законом] , доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна вийти заміж, за кого хоче, тільки щоб у Господі”. У другому посланні він підкреслив: “Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного в праведності з беззаконням? Що спільного у світла і темряви? Яка згода Христа з Веліяром? Яка частка вірного з невірним? Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Адже ми — храм Живого Бога, як сказав Бог: Оселюся в них і ходитиму, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом! Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — каже Господь, — і до нечистого не доторкайтеся, і Я прийму вас, і буду вам Отцем, а ви будете для Мене синами й дочками, — каже Господь Вседержитель!”ПДЦ 173.1

Божому народові не слід ступати на заборонену територію. Господь не дозволяє шлюби віруючих із невіруючими. Проте часто ненавернене серце прислухається до власних бажань, і шлюби укладаються без Божого схвалення. Саме тому багато чоловіків та жінок у цьому світі живуть без надії й без Бога, їхні благородні прагнення помирають; вони зв'язані ніби ланцюгом обставин, котрі тримають їх у сатанинських тенетах. Якщо ви керуєтеся у своїх діях пристрастю й чуттєвими захопленнями, то пожнете в житті гіркий урожай і через власні вчинки можете втратити свої душі.ПДЦ 173.2

Визнаючи істину на словах, але одружуючись із невіруючими, люди насправді зневажають волю Бога; вони втрачають Його благословення і згодом гірко каються. Невіруюча людина може бути високоморальною, проте факт, що він чи вона не відгукнулися на Божий заклик та знехтували дорогоцінним спасінням, — вагома причина не створювати такого зв'язку. Невіруючий за своїм характером може бути схожий на юнака, до якого Ісус звернувся з такими словами: “Одного тобі бракує…”, — і саме це було йому необхідне.ПДЦ 174.1