Моральна підтримка наших установ

Батькам і матерям треба взаємодіяти з учителем, ревно працюючи для навернення своїх дітей. Нехай вони намагаються підтримувати у своїй сім'ї свіжий, здоровий духовний інтерес та виховувати дітей у послусі та вченні Господа. Нехай батьки щодня присвячують частину часу навчанню, стаючи учнями разом зі своїми дітьми. Так вони можуть зробити годину навчання корисною та приємною, і їхня впевненість у цьому методі спасіння своїх дітей зростатиме.ПДЦ 300.1

(Свідчення для Церкви, т. 6, c. [199]).ПДЦ 300.2

Деякі учні повертаються додому зі скаргами й наріканням, а батьки і члени Церкви уважно вислуховують ці перебільшені односторонні заяви, їм було б непогано згадати, що кожна історія має два боки, натомість вони дозволяють таким спотвореним відомостям створювати бар'єри між ними й коледжем. Потім вони починають висловлювати страхи, сумніви й підозри щодо управління коледжем. Такий вплив завдає великої шкоди. Слова невдоволення поширюються, як інфекційна хвороба, справляючи на людей враження, яке важко згладити. З кожним повторенням історія розростається, доки не набере гігантських масштабів, тоді як розслідування виявило б, що вчителі та викладачі не винні. Вони просто виконували свій обов'язок щодо запровадження в життя законів школи, а це необхідно для того, щоб школа не стала деморалізованою.ПДЦ 300.3

Якби батьки поставили себе на місце викладачів та побачили, як їм важко управляти й підтримувати дисципліну в школі із сотнями учнів різного стану і складу розуму, то, пороздумувавши, дивилися б на це інакше. Вони врахували б те, що деяких дітей ніколи не виховували вдома. Дітям, котрим завжди потурали й котрих ніколи не привчали до послуху, було б дуже корисно відлучитися від своїх нерозважливих батьків та опинитися, як солдатам в армії, в умовах найсуворіших правил і муштри. Якщо нічого не буде зроблено для цих дітей, так безжалісно занедбаних невірними батьками, вони ніколи не будуть прийняті Ісусом. Якщо до них не застосовувати владу і силу контролю, вони виявляться нічого не вартими в цьому житті й не матимуть участі в житті майбутньому.ПДЦ 300.4

(Свідчення для Церкви, т. 4, c. [428, 429]).ПДЦ 301.1

Багато батьків і матерів помиляються, не підтримуючи зусиль вірного вчителя або не погоджуючись із ними. Молодь і діти з їхніми недосконалим розумінням та нерозвиненим судженням не завжди здатні зрозуміти всі плани й методи вчителя. Проте коли вони повідомляють удома, що було сказано і зроблено в школі, батьки обговорюють це в сімейному колі, безперервно критикуючи дії вчителя. Так діти засвоюють уроки, від яких їм буде нелегко відучитися. Щоразу, коли їх піддають незвичним для них обмеженням або вимагають від них наполегливо навчатися, вони звертаються до своїх нерозважних батьків за співчуттям і поблажливістю. Так у них заохочується дух заколоту й невдоволення, школа загалом страждає від цього деморалізувального впливу, а тягар учителя стає ще важчим. Однак найбільшої втрати зазнають жертви батьківського невдалого управління. Вади характеру, які можна було б виправити належним вихованням, залишаються, щоб з роками зміцнитися та завдати шкоди, аби знищити здатність людини бути корисною.ПДЦ 301.2

(Основи християнської освіти, с. [64, 65]).ПДЦ 301.3