“Як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього”

Особлива система приношення десятини була заснована на принципі, такому ж вічному, як і Закон Божий. Ця система десятин була благословенням для євреїв, інакше Бог не дав би її їм. Таким самим благословенням вона стане і для тих, хто дотримуватиметься її до кінця часу.ПДЦ 413.2

Церкви, найбільш постійні й щедрі в підтримці Божої справи, — найбільш успішні в духовному плані. Справжня щедрість Христового послідовника показує, що власні інтереси він ототожнює з інтересами свого Господа.ПДЦ 413.3

Якби люди, які володіють коштами, розуміли, що вони мають звітувати перед Богом за кожен витрачений долар, їхні уявні потреби стали б значно меншими. Якби совість була живою, вона б свідчила про нескінченні витрати для задоволення апетиту, гордості, марнославства, любові до розваг та скаржилася б на легковажне витрачення Господніх грошей, які слід було б присвятити Його справі. Ті, хто марнує добро свого Господа, незабаром повинні будуть відзвітуватися Йому за свої діла.ПДЦ 413.4

Якби так звані християни менше витрачали своє багатство на прикрашання тіла і власних будинків та споживали менше вишуканих і шкідливих для здоров'я продуктів, що з'являються на їхніх столах, вони могли б класти значно більші суми до Божої скарбниці. Так вони наслідували б свого Викупителя. Котрий залишив Небеса, Свої багатства, славу і задля нас збіднів, щоб ми могли мати вічні багатства.ПДЦ 414.1

Однак багато людей, починаючи збирати земні багатства, намагаються розрахувати кількість часу, необхідного для отримання певної суми. Турбуючись про накопичення багатства для себе, вони не думають про те, щоб багатіти для Бога, їхня благодійність відстає від накопичення. У міру зростання пристрасті до багатств у цих людей виникає прив'язаність до свого скарбу. Зростання власності зміцнює палке бажання мати більше, доки в декого з них не з'являється думка про те, що віддавати Господу десяту частину — це суворий і несправедливий тягар.ПДЦ 414.2

Божественне натхнення свідчить: “Як багатство росте, — не прикладайте свого серця до нього!” (Псал. 62:10). Чимало людей стверджує: “Якби я був таким самим заможним, як цей чоловік, то збільшував би свої дари до Божої скарбниці. Я використовував би своє багатство тільки для поступу Божої справи”. Господь випробовує декого з них, даючи їм багатство, але разом з багатством приходила сильніша спокуса. А їхня щедрість ставала значно меншою, ніж за днів їхньої бідності. Нестримне бажання більших багатств поглинуло їхні розум та серця, і вони впадали в ідолопоклонство.ПДЦ 414.3

(Свідчення для Церкви, т. 3, c. [401-405]).ПДЦ 414.4