Розділ 56. Стосунки з людьми іншого віровизнання

Може виникнути запитання: чи слід нам не мати нічого спільного зі світом? Нашим дороговказом повинно бути Слово Господнє. Це Слово забороняє будь-який зв'язок із безбожниками й невіруючими, який ототожнював би нас із ними. Нам необхідно вийти з їхнього середовища й відокремитися. У жодному разі ми не повинні об'єднуватися з ними в їхніх планах роботи. Однак нам не слід жити замкнутим життям. Наскільки можливо, ми повинні робити добро для світських людей.ПДЦ 464.1

Христос подав нам у цьому приклад. Коли Його запрошували їсти разом з митниками й грішниками, Він не відмовлявся, бо в жодний інший спосіб не зміг би благовістити цій категорії людей. Однак при кожній нагоді Спаситель порушував у розмові такі теми, які доносили до їхньої свідомості вічні істини. Він наказує нам: “Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославляли Отця вашого, що на небесах” (Матв. 5:16). (Служителі Євангелія, с. [394]).ПДЦ 464.2

Товариство невіруючих не завдасть нам шкоди, якщо ми спілкуємося з ними з метою навернути їх до Бога та духовно досить сильні для протистояння їхньому впливу.ПДЦ 465.1

Христос прийшов у світ, щоб спасти його та з'єднати грішну людину з вічним Богом. Послідовники Христа повинні бути провідниками світла. Спілкуючись із Богом, вони мають передавати людям, котрі перебувають у темряві й омані, отримувані з Неба найкращі благословення. Енох не був опоганений поширеним у його час беззаконням, чому ж маємо бути опоганені ми в наш час? Адже ми можемо, подібно до нашого Господа, виявляти співчуття до стражденного людства, жалість до нещасних, велику увагу до почуттів і потреб нужденних, стурбованих і зневірених.ПДЦ 465.2

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [113]).ПДЦ 465.3

Я молюся, щоб мої брати зрозуміли, яке важливе значення має для нас звістка третього ангела й що дотримання істинної суботи має бути знаком, який відрізняє тих, хто служить Богові, від тих, хто не служить Йому. Нехай сплячі й байдужі пробудяться.ПДЦ 465.4

Ми покликані бути святими, і нам слід усіляко остерігатися, щоб не створювати враження, ніби для нас не має великого значення збереження характерних рис нашої віри. На нас лежить урочистий обов'язок — рішучіше стояти за істину і праведність, ніж ми робили це в минулому. Розмежувальна лінія між тими, хто дотримується Божих Заповідей, і тими, хто не дотримуються їх, має бути безпомилково виразною. Ми повинні ревно шанувати Бога, старанно використовуючи всі засоби та підтримуючи з Ним стосунки завіту, щоб отримувати Його благословення, суттєво важливі для людей, котрі мають бути суворо випробувані.ПДЦ 465.5

Створювати враження, ніби наша віра, наша релігія не є панівною силою в нашому житті, — це означає вельми ганьбити Бога. У такий спосіб ми відвертаємося від Його Заповідей — життя нашого^{*Алюзія на текст Повт. З. 32:46, 47 (прим. експерта).} та заперечуємо, що Він — наш Бог, а ми — Його народ.ПДЦ 465.6

(Свідчення для Церкви, т. 7, c. [108]).ПДЦ 466.1