11 жовтня. Сумніви і запитання

“Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, — це Я, не бійтеся!” (Матв. 14:27; див. також Матв. 14:22-33).БМ 321.1

Учні… “увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума”. Вони залишили Ісуса з невдоволенням у серцях… Учні ремствували, що не змогли проголосити Його Царем. Вони засуджували себе за те, що так легко підкорилися Його наказу…БМ 321.2

їхні серця і розум опанувало невір'я. Жадоба слави засліпила їх… Невже Христос ніколи не виявить Своїх прав на царський престол? Чому Він, маючи таку владу, не виявить Свого істинного характеру і не полегшить їхнього шляху? Чому Він не врятував Івана Хрестителя від насильницької смерті? Так міркували учні, аж поки не опинилися в повній духовній темряві. Вони намагалися знайти відповідь на запитання: невже Ісус і справді ошуканець, як запевняли фарисеї?БМ 321.3

Того дня учні були свідками чудових учинків Христа. Здавалося, Небеса прихилилися до землі. Спогади про цей славний день мали б вселити в них віру і надію. Якби вони саме про це завели розмову, то не впали б у спокусу… Незабаром вони опинилися серед розбурханих хвиль, подібних до їхніх думок — схвильованих і хаотичних. Господь піддав учнів неприємному випробуванню, яке могло б заполонити їхні думки. Бог часто застосовує такий чинник, коли люди самі собі створюють труднощі й переживання…БМ 321.4

Раптово здійнялася страшенна буря… учні налякалися. Вони враз забули розчарування, невір'я і незадоволення. Кожен з них докладав усіх зусиль, щоб човен не потонув… До четвертої сторожі ночі вони веслували з усіх сил. Нарешті змучені люди віддалися на волю стихії. Серед бурі й темряви вони усвідомили, наскільки немічні, а тому палко бажали, щоб Учитель опинився поруч.БМ 321.5

Та Ісус не забув про них… Коли учням здавалося, що вони гинуть, раптом промінь світла осяяв таємничу Постать, що наближалася до них по воді… Улюблений Учитель повертається, і Його голос утихомирює їхній страх: “Кріпіться, — це Я, не бійтеся” (Христос — надія світу, c. [380, 381]).БМ 321.6