18 січня. У щирому прагненні до істини ми спілкуємося з Богом

“Просвітивши очі вашого серця, щоб ви знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих” (Ефес. 1:18).ЗПІ 27.1

Джерело істинного знання і справжнього розвитку міститься в пізнанні Бога. Куди б ми не звернулися у фізичній, розумовій чи духовній сферах, що б ми не споглядали, відводячи свій погляд від ураженого гріхом, — усюди відкривається це знання. В яку б галузь знання ми не заглибилися зі щирим бажанням досягти істини, ми зустрічаємося з невидимим могутнім Розумом, Котрий діє в усьому і через усе. Розум людини починає спілкуватися з розумом Бога — обмежений з Безмежним. Вплив такого спілкування на тіло, розум і душу неможливо оцінити повною мірою.ЗПІ 27.2

У такому спілкуванні міститься джерело найвищої освіти та виховання. Це Божий метод розвитку. “Заприязнися із Ним” (Йова 22:21) — ось Його вістка для людства. Метод, про який ідеться в цих словах, застосовувався у вихованні батька людського роду. Коли в славі безгрішної зрілості Адам перебував у святому Едемі, Бог навчав його саме так...ЗПІ 27.3

Коли Адам вийшов із рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа відображала подобу Творця. “Бог на Свій образ людину створив” (Бут. 1:27) і Його намір полягав у тому, щоб чим довше жила людина, тим повніше вона розкривала цей образ — тим повніше відображала славу Творця. Усі здібності мали здатність розвиватися, їхні величина і сила повинні були постійно зростати. Широкою була сфера, запропонована для їхнього застосування, чудовим було поле, відкрите їм для дослідження... Спілкування з Творцем — віч-на-віч, від серця до серця — було високим привілеєм людини. Якби вона залишилася вірною Богові, усе це належало б їй навіки...ЗПІ 27.4

Але через непослух усе це було втрачено. Божественна подоба була спотворена гріхом і майже стерта. Фізичні сили людини ослабли, розумові здібності зменшилися, а духовне бачення затьмарилося. Людина стала підвладна смерті. Проте людство не було залишене без надії. Безмежна любов і милість накреслила План спасіння і дарувала життя як випробувальний період. Відновлення в людині образу її Творця, повернення її до досконалості, в якій вона була створена, сприяння розвиткові тіла, розуму й духу, аби міг здійснитися Божественний задум її створення, — у цьому полягала справа викуплення. Саме це — мета освіти й виховання, велика мета життя (Виховання, c. [14-16]).ЗПІ 28.1