23 січня. Відповідь на молитву побожної жінки

“Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього” (1 Сам. 1:27).ЗПІ 33.3

Елкана, левит з Єфремових гір, був заможним впливовим мужем, який любив і боявся Господа. Його дружина Анна була вельми побожною жінкою. Лагідна і скромна, вона вирізнялася неабиякою ревністю та глибокою вірою.ЗПІ 33.4

Це побожне подружжя було позбавлене благословення, якого так щиро прагнула кожна єврейська родина: їхню оселю не звеселяли дитячі голоси. Бажання зберегти свій рід спонукало Елкану, як це траплялося з багатьма іншими, укласти другий шлюб. Та цей крок, продиктований недостатньою вірою в Бога, не приніс щастя. У домі з'явилися сини й доньки, але радість і краса священної постанови, запровадженої Богом, затьмарилися: у сім'ї не було миру. Пеніна, нова дружина Елкани, виявилася ревнивою й обмеженою жінкою, яка поводилася пихато й зухвало. Анна, здавалося, не мала жодної надії; її життя стало нестерпно тяжким, однак вона зносила випробування лагідно, без нарікань...ЗПІ 34.1

Тягар, який жінка не могла розділити з жодним другом на Землі, вона принесла до Бога. Анна ревно благала, щоб Він зняв з неї ганьбу та подарував їй найбільшу дорогоцінність — сина, котрого вона виростить і виховає для Нього. Жінка дала урочисту обітницю: якщо її прохання буде почуте, вона присвятить Богові свою дитину від самого її народження.ЗПІ 34.2

Молитва Анни була почута: жінка отримала дар, про який так щиро молилася. Вона назвала дитину Самуїлом, що означає “випрошений від Бога”. Як тільки хлопчик підріс і його вже можна було відлучити від матері, вона виконала свою обітницю... Із Шіло Анна з миром повернулася до свого дому в Рамі, залишивши малого Самуїла в скинії, де під керівництвом первосвященика він мав навчатися служіння в Божому домі. Від перших днів свідомого життя сина вона навчала його любити й шанувати Бога, вважати себе надбанням Господа. За допомогою усього, що оточувало дитину, матір намагалася спрямувати його думки до Творця. Незважаючи на розлуку зі своїм хлопчиком, ця вірна мати не переставала піклуватися про нього. Щодня вона молилася за нього... Матір не просила для свого сина земної величі, а ревно молилася, щоб він досягнув величі, яка цінується на Небесах, щоб шанував Бога і став благословенням для своїх ближніх (Патріархи і пророки, c. [569-572]).ЗПІ 34.3