14 березня. І гроші, і діяльне служіння

“Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете приношення для Мене” (Вих. 25:2).ЗПІ 97.2

Я чула від працівників видавництв та санаторіїв скарги на те, що їм доводиться перепрацьовувати. У них з'являється незадоволення, коли після восьмигодинного робочого дня їм не вдається відразу піти додому. Однак ті самі люди, розпочавши власний бізнес, працюватимуть для своєї вигоди і по десять годин, як це прийнято в Америці, а часто і по дванадцять. І скаржитися не будуть, оскільки йдеться про їхні власні інтереси. Для них використовувати час для власних переваг чи для служіння Богові та ближнім — велика різниця...ЗПІ 97.3

Добровільне служіння, яке дозволяє заощадити кошти, яких так не вистачає, приносить більше задоволення, ніж накопичування. Якщо ви керуєтеся правильною мотивацією, то вважатимете цей час присвяченим на служіння Богові. Кожна конкретна праця для Бога — будівництво, посів, збір урожаю або будь-яка інша — вимагатиме чималих розумових та фізичних зусиль. Однак вони окупляться. Бог збільшить ресурси, Він допоможе отримати нові засоби.ЗПІ 98.1

Багато хто вже працює подібним чином і працював завжди. Для нас надзвичайно важливо присвячувати час праці для Бога, якою б ця праця не була. Наприклад, узяти перо і написати листа далекому другові. Своєю посвяченою працею ми можемо виконувати найрізноманітніше служіння для Господа.ЗПІ 98.2

Деякі вважають: якщо вони жертвують гроші на Божу справу, — це все, що від них вимагається; а даний їм Богом дорогоцінний час, багато годин якого вони могли б присвятити особистому служінню Йому, минає даремно. Однак перевага й обов'язок усіх, хто має здоров'я і сили, — здійснювати діяльне служіння для Бога. Цю роботу не можна замінити грошовими пожертвуваннями. У кого немає грошей, ті можуть попрацювати самі і навіть заробити кошти цією працею.ЗПІ 98.3

Кожен може бути Божим співпрацівником. Години, зазвичай витрачені на розваги, котрі не дають належного відпочинку ані тілу, ані душі, можна було б присвятити допомозі нужденному або відвіданню бідних, хворих і страждаючих. Наш час належить Богові, і ми як християни повинні використовувати його для Божої слави (Рукописи, т. 6, с. [79, 80]).ЗПІ 98.4