4 лютого. Боже слово як вищий авторитет

“І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою!” (1 Сам. 15:22).ЗПІ 50.1

Слову Господа потрібно коритися беззаперечно, воно має бути найвищим авторитетом у нашому житті. Саул відступив від ясно вираженої Божої заповіді та спробував заглушити докори сумління, переконавши себе в тому, що Господь прийме його жертву і подивиться крізь пальці на його непослух. Коли до нього прийшов пророк Самуїл, Саул зробив вигляд, ніби ні в чому не винен, вигукнувши: “Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє”.ЗПІ 50.2

Проте сліди його непослуху були настільки очевидними, що його претензії на послух не мали жодної ваги. “А Самуїл сказав: А що це за мекання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую? І сказав Саул: Від Амаликитянина привели їх, бо народ змилосердився над найліпшим із худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям... І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою! Бо непокірливість — як гріх ворожбитства, а свавільство — як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем”...ЗПІ 50.3

Боже Слово має бути найвищим авторитетом. Господь каже: “Не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!” Бог не міг змінити жодної йоти зі Свого Закону, інакше Він більше не був би Всевишнім. Люди не можуть підігнати Божий Закон під своє розуміння, тому, не зумівши узгодити його із самими собою, порушують його повеління та приписи. Світ врешті-решт зрозуміє, але надто пізно, що не може судити Боже Слово, натомість Слово Боже судитиме світ. Якби тільки люди зрозуміли, наскільки безглуздо і злочинно змагатися з Богом! Якби тільки вони припинили протиставляти свою волю волі Всемогутнього! Однак ті, хто протистоїть Богові, дізнаються, що, чинячи так, вони зійшли з єдиного шляху, який веде до святості, щастя і Небес (Ознаки часу, 9 січня 1896 р.).ЗПІ 50.4