27 вересня. Працівники мають являти дух Ісуса

“Ніч минула, день наблизився, тому відкиньмо діла темряви і зодягнімося в броню світла” (Римл. 13:12).ЗПІ 349.1

Після того як були вжиті найбільш ревні зусилля, щоб донести Істину до тих, на кого Бог поклав велику відповідальність, не падайте духом, якщо вони відкидають її. Істину відкидали і за днів Христа. Не опускайте рук, натомість продовжуйте працювати, старанно організовуючи роботу і провадячи благочестивий спосіб життя.ЗПІ 349.2

У жодному разі не бійтеся піднести наш прапор занадто високо. Сім'ї, які беруть участь у місіонерській роботі, повинні бути однодушними. Дух Ісуса має панувати в душах працівників, оскільки саме приємні, співчутливі слова та прояв безкорисливої любові до людей зруйнують твердині гордості і самолюбства, показавши невіруючим, що ми маємо любов Христа. Тоді Істина знайде шлях до їхніх сердець. Такою є наша робота задля виконання Божих задумів.ЗПІ 349.3

Ми повинні очиститися від будь-якої грубості і різкості. Нам необхідно зрощувати в собі люб'язність, вихованість та християнську ввічливість. Стежте за своєю мовою. Надмірну прямоту і різкість не можна вважати чеснотою, адже Бог не вважає їх такими. Намагайтеся не образити ані словом, ані ділом тих, хто не належить до нашої віри. Коли в цьому немає необхідності, жодним чином не підкреслюйте наші доктрини, які викликають сильний спротив. Такий спосіб дій тільки шкодить справі.ЗПІ 349.4

Усі ми маємо прагнути підкоритися пом'якшувальному, миротворчому впливу Божого Духа в серці — здобути християнську ніжність і любов до душ. Ті, хто посланий трудитися разом, повинні відкинути свої особисті думки й усталені погляди, намагаючись працювати з одним серцем і душею задля виконання Божої волі. Без однодушності в роботі їм не досягнути успіху.ЗПІ 350.1

Нам потрібно більше, значно більше Христового Духа і менше, значно менше власного “я” та різного роду вад характеру, які споруджують стіну між нами і ближніми. Ми зможемо подолати ці бар'єри, являючи у своєму житті чесноти Христа. Ісус від віку до віку довіряє Свої багатства Церкві. Покоління за поколінням люди накопичували цю спадщину, поки довірені людству таланти не лягли всім тягарем відповідальності на плечі сучасних людей... Нам необхідно зодягнутися не в наші одежі, а в усю зброю Христової праведності (Атлантик Канвассер, 18 грудня 1890 р.).ЗПІ 350.2