6 липня. Лише через страждання Христос міг виконати Свою місію

“Якщо Ти Божий Син, то кинься вниз; адже написано, що Своїм ангелам звелить, [щоб оберігали Тебе], і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу Свою” (Матв.4:6).ХП 200.1

Друга спокуса стосувалася самовпевненості... Тепер сатана вирішив, що він зустрів Ісуса на Його ж території. Підступний ворог починає цитувати слова, які вийшли з Божих вуст, даючи зрозуміти, що знайомий із Писанням. Але процитувавши обітницю “Своїм ангелам звелить, [щоб оберігали Тебе]”, обманщик пропустив слова “щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх”, які означають: на всіх дорогах, які до вподоби Богові. Ісус відмовився зійти з дороги послуху. Він не хотів примушувати Провидіння приходити Йому на допомогу і спасати Його, тому що в такому разі Він не зміг би залишити нам приклад довіри і послуху. Він жодного разу не здійснив чуда заради Себе Самого. Усі Його чудеса були здійснені для добра інших людей. Ісус сказав сатані: “Ще написано: Не спокушуватимеш Господа Бога свого”. Бог збереже усіх, хто йде шляхом послуху, але зійти з цього шляху — означає ступити на територію сатани. Там ми неодмінно впадемо...ХП 200.2

Так Ісус переміг і другу спокусу. Однак тепер сатана відкрив свій справжній характер, представляючи себе богом цього світу. Піднісши Ісуса на високу гору, сатана немов у панорамі показав Йому усі царства світу у всій їхній славі. Щойно Ісус бачив перед Собою лише морок і запустіння, але тепер перед Його очима відкрилось видовище надзвичайної краси і процвітання. І тут знову почувся голос спокусника: “Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона передана мені, і я, кому хочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то усе буде Твоє”.ХП 200.3

Христос міг виконати Свою місію лише шляхом страждання. Попереду Його очікувало життя, сповнене турбот, скорботи і боротьби, а наприкінці — ганебна смерть. Це був шанс, коли Христос міг звільнити Себе від сумного майбутнього, лише визнавши владу сатани. Проте, вчинивши так, Він поступився б сатані перемогою у Вселенській великій боротьбі. Христос заявив спокуснику: “Іди геть [від Мене], сатано! Бо написано: Господу Богу своєму поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!” Божественність Христа у повноті засяяла крізь стражденне людське єство. Сатана був безсилий чинити опір наказу Божого Сина і відійшов. Принижений і розлючений, він змушений був залишити Спасителя світу^{1Рукопис 155, 1902 р.; Проповіді і бесіди, т. 2, с. [218]}.ХП 200.4