30 березня. Характер відкривається у вчинках

“І звела свої очі на Йосифа жінка його пана. І сказала вона: ‘Лягай зі мною’. Він же відмовився і сказав до жінки пана свого...: Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Бут.39:7-9).ХП 97.1

За Божим провидінням Йосиф був позбавлений щасливого дому, настанов і прикладу свого богобоязливого батька, доля закинула його у сім'ю темних язичників. Там доброчинність Йосифа була суворо випробувана. У житті кожної молодої людини настає криза, коли вона позбавляється сімейного впливу, мудрих порад близьких людей і вступає у самостійне життя, де її очікують незвичні події і тяжкі випробування.ХП 97.2

Але Бог був з Йосифом і у його нових обставинах. Йосиф ретельно виконував свої обов'язки, мовчки страждаючи від зла, але не роблячи зла. Через те він користувався любов'ю і захистом Бога, бо у всіх своїх справах керувався твердими релігійними принципами. Як же вигідно вирізняється поведінка Йосифа від поводження тих молодих людей, котрі прокладають собі дорогу на територію ворога, піддаючи себе злобним нападам сатани. Йосиф не по своїй волі страждав за істину, тоді як чимало інших самі накликають на себе випробування. Йосиф не зрікся своєї релігії і мужнього благочестя заради уникнення переслідувань.ХП 97.3

Господь подарував Йосифу добробут, хоч саме у цей момент його спіткала найбільша неприємність. Дружина його пана виявилась розпусною жінкою і спробувала скерувати кроки Йосифа у пекло. Отож, чи відмовиться Йосиф від морального золота свого характеру, поступаючись домаганням розбещеної жінки? Чи пам'ятатиме він, що око Боже спостерігає за ним?ХП 97.4

Навряд чи існує більш небезпечніша і фатальніша спокуса для молодих людей, ніж спокуса чуттєвого задоволення, невідомо, чи може бути щось більш згубне для душі і тіла як у цьому житті, так і для вічності. Увесь майбутній добробут і навіть доля залежали від його рішення у той критичний момент. Йосиф же негайно скерував свої думки до неба, благаючи про допомогу, в результаті він вислизнув зі свого просторого верхнього одягу, залишивши його в руках спокусниці У той момент у його очах, замість гріховної пристрасті, горіла свята рішучість і він вигукнув “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?”ХП 97.5

Правдива релігія проникає у всі куточки думок і в таємні помисли серця, впливаючи на мотиви наших дій, цілі і спрямованість почуттів, на увесь уклад нашого життя. “Ти Бог, що бачиш мене”, — ось що має бути нашим гаслом і правилом безпеки у житті.ХП 97.6

Йосиф, дійсно, був християнином. Він переймався проблемами товаришів по нещастю, які перебували разом з ним у в'язниці. Але він залишався життєрадісним, тому що був шляхетним християнином. Саме у цих скрутних обставинах Бог готував його до майбутньої відповідальної і разом з тим почесної посади, до корисної праці. Йосиф охоче засвоював уроки, які Господь викладав йому^{1Лист 3, 1879 р.; Видані рукописи, т. 4, с. [220-223]}.ХП 97.7