12 вересня. Смиренне служіння звеличує

“Була й суперечка між ними, хто з них більший” (Луки 22:24).ХП 270.1

Прохання Якова і Йоана про те, щоб сісти праворуч та ліворуч від престолу Христа, викликало незадоволення серед учнів. Те, що двоє братів наважилися просити для себе найвищого становища, настільки стурбувало інших учнів, що вони були готові вступити у сварку. Кожному здавалося, що його недооцінюють, а на його вірність і таланти не звертають належної уваги. Юда був найнепримиреннішим критиком Якова і Йоана.ХП 270.2

Коли учні увійшли до верхньої світлиці, їхні серця вже палали від обурення. Юда прослизнув, щоб зайняти місце ліворуч від Христа, Йоан сів праворуч. Звичайно, Юда мав твердий намір посісти найвище місце, а таким вважалося місце поруч із Христом. Водночас Юда був зрадником.ХП 270.3

І ось з'явився ще один привід до незгоди. У той час існував звичай: слуга обмивав ноги гостям, які прийшли на бенкет; і в даному випадку все було приготовлене для здійснення такого служіння: глечик, умивальниця і рушник. Проте у світлиці не було слуги, тому його роль мав виконати хтось із учнів. Однак кожний з них, піддавшись почуттю ображеної гордості, твердо вирішив не виконувати цієї ролі...ХП 270.4

Подивившись на стривожені обличчя Своїх учнів, Христос підвівся з-за столу і, знявши із Себе верхній одяг, що обмежував рухи, узяв рушника і підперезався...ХП 270.5

Юда був першим, кому Ісус помив ноги. Він уже склав угоду, за якою зобов'язався передати Ісуса в руки священиків і книжників. Христос знав цю таємницю, але не став викривати його. Господь бажав спасти і душу Юди. Його серце ридало: як Я відмовлюся від тебе? Він сподівався, що, помивши ноги Юді, зворушить серце заблудлого учня і спасе його від зрадницького вчинку. На якусь мить серце Юди затремтіло, він навіть відчув сильне спонукання негайно визнати свій гріх. Проте не захотів приборкати себе і покаятися; його серце озлобилося ще більше. Він не заперечував і не протестував проти такого приниження Христа. Юда просто був ображений поведінкою Господа. Якщо Ісус так Себе принизив, думав зрадник, Він не може бути царем Ізраїлю...ХП 270.6

І все ж, навіть тепер, Юда був би прийнятий і прощений, якби покаявся. Провину його душі ще могла омити спокутна кров Христа. Але, бувши самовпевненим і високо оцінюючи власну мудрість, він виправдовував свій негідний вчинок^{1Рукопис 106, 1903 р.}.ХП 270.7