5 лютого. Досвід Еноха може стати нашим

“Адже і Той, Хто освячує, і ті, хто освячуються, — всі від Одного. Через це Він не соромиться називати їх братами” (Євр.2:11).ХП 42.1

Про Еноха написано, що він прожив шістдесят п'ять років і народив сина. Після цього Енох ходив з Богом триста років. Протягом усього періоду свого життя Енох любив і боявся Бога, дотримуючись Його Заповідей... Але після народження первістка Енох піднявся на вищий духовний рівень; він встановив більш тісні стосунки із Богом і повніше усвідомив свої обов'язки як сина Божого...ХП 42.2

Яке ж благословення постійно мати перед собою приклад Еноха!.. Незважаючи на страшне розбещення оточуючого світу, він, однак, ходив з Богом і освітлював своїм світлом тогочасний лукавий вік. Якщо Енох ходив з Богом серед тогочасного зіпсуття, то чому сьогодні, у наш вік світу цього, чоловіки і жінки не можуть ходити з Богом?ХП 42.3

Багато з нас певною мірою знайомі з цим досвідом. Ми знаємо, що в горі й смутку почуваємо себе немічними; але нам відомо, що Ісус поруч з нами, щоб співчувати нам, і Він допоможе нам. Ми можемо спілкуватися з нашим кращим Другом; Він завжди поруч. Не потрібно підніматися нам на небо, щоб привести Його звідти, оскільки Він поруч, щоб допомагати нам.ХП 42.4

Ідучи вулицями міста з тими, хто не думає про Бога і Небо, ми можемо розмовляти з ними про Ісуса. У нас є найпрекрасніший об'єкт для захоплення і роздумів — це Ісус. Він перебуває з нами у моральній темряві цього віку. Ми можемо розповісти Йому про болі нашої душі і зло нашого світу, але ні те, ні інше не повинно служити нам перепоною для спілкування. Ми можемо розмовляти з Ісусом так само, як і Енох розмовляв з Богом; адже він завжди міг розповісти Господеві про свої випробування...ХП 42.5

Енох сформував праведний характер, внаслідок чого був переселений на Небо, не побачивши смерті. Коли Господь прийде вдруге, декотрі люди піднесуться на Небо, не побачивши смерті; нам також хотілося б знати, чи будемо ми в тому числі. Проте найперше нам необхідно знати, чи перебуваємо ми повністю на стороні Господа, чи ми є учасниками Божественної природи, уникаючи морального розтління, що у світі. Це зовсім не означає, що нам самим потрібно намагатися розчищувати у себе під ногами дорогу, щоб не мати жодних випробувань або труднощів; нам просто необхідно встановити правильні відносини з Богом і дозволити Йому піклуватися про усі наслідки^{1Рукопис 83, 1886 р.}.ХП 42.6